Зашморг для річки

Харківські екологи б’ють на сполох. Невідомі підприємці почали звозити на берег річки Уди будівельне сміття. Усе, що горить, вони спалюють, на решту нагортають землю. Як почне теплішати, канцерогенні рештки можуть потрапити до річки. І оскільки Уди впадає у Сіверський Донець, з якого п’є воду фактично весь Донбас, передбачити наслідки такої діяльності, в принципі, неважко.

Картинка з натури

Звалища сміття фахівці екогрупи «Печеніги» помітили за досить цікавих обставин. У ході планового рейду приїхали подивитися, як «почуває» себе в цій частині Харкова будянський екологічний коридор, і просто заціпеніли. Шматок природи, що охороняється законом (такі зелені смуги з’єднують між собою заказники для вільного пересування тварин) ущент засипаний кучугурами відходів. Причому не лише побутових, а переважно будівельних! Тобто гори азбестових плит, автомобільних покришок, скловати, руберойду, відпрацьованих балонів з–під монтажної піни, поліхлорвінілових матеріалів тут навалено просто на березі. Більше того, ними вже встигли засипати невелике озеро, що прилягає до річки, а подекуди і її саму.

Коли група журналістів, організована ЕГ «Печеніги», під’їхала до таємничих об’єктів, прес–секретар організації Олег Перегон чесно попередив: «Охорона може заборонити зйомку. Сперечатися не будемо. Сідаємо в автобус і їдемо далі». Але нам ніхто нічого не заборонив. Охоронці з цікавістю стежили за роботою кінокамер. Для годиться, навіть якось ліниво, гавкнув їхній собака. І навіть водій, що привіз черговий самоскид сміття, спокійнісінько насипав нову кучугуру під спалахи кіно– та фотокамер і зник у невідомому напрямку. Якби спантеличені журналісти перекрили йому шлях з надією отримати інтерв’ю, він, напевно, об’їхав би їх стороною, не виказавши жодної емоції.

Місцеві жителі від такого сусідства давно не в захваті. Через те, що на березі постійно щось зсипають та спалюють, вони не можуть вивісити на вулиці випрану білизну — біле одразу стає сірим. До того ж усім цим доводиться дихати. Вони також розуміють, що новобудови, які невдовзі тут з’являться, перекриють шлях до річки, і тоді про улюблені з дитинства місця відпочинку доведеться забути назавжди. Для сухопутного Харкова — це неабияка втрата.

Екологічна «страшилка» — не чорний гумор

В екологів — свої аргументи. Вони говорять, що руберойд, яким щедро засипали берег річечки, виробники просочують бітумом, що містить канцерогени. Ця ж речовина потрапляє у повітря під час спалення автопокришок і насправді є дуже небезпечною. На думку фахівців, вміст канцерогенів у довкіллі викликає таке тяжке захворювання, як рак. У свою чергу, відходи азбестового виробництва вражають дихальну систему, скловата викликає алергію, балони з–під монтажної піни містять багато речовин, токсичність яких, за деякими показниками, перевищує аналогічні властивості хлору, фосгену та синильної кислоти. Не випадково ж на самому балоні виробник попереджає, що «відходи продукту та упаковки слід вивозити до місць утилізації небезпечних відходів». А в Харкові це «добро» у вигляді міни сповільненої дії складують біля води, яка є ідеальним переносником усього, що трапляється на її шляху.

Вражає і масштаб цього господарювання. Бульдозери і потужні вантажівки, за інформацією ЕГ «Печеніги», наразі засипають сміттям не локальні ділянки, а прибережну територію загальною площею 15 гектарів. І все це діється майже поруч із міським мікрорайоном «Хвилинка». Якщо вже зараз не припинити майбутнє будівництво й не очистити берег річки Уди, кажуть фахівці, Харків матиме на своїй околиці екологічну бомбу, наслідки вибуху якої важко навіть уявити.

Причому не тільки Харків. Академік Олексій Кашуба каже, що Уди поблизу Чугуєва впадає в Сіверський Донець, який забезпечує водою 70 відсотків населених пунктів Донбасу, бо там власних водоймищ фактично немає. Аргументуючи причину свого застереження, він навів такий приклад. У 1980 році на Харківщині поблизу Первомайського хімкомбінату побудували спеціальні споруди глибиною три кілометри, в які почали закачувати відпрацьовану воду. Геологи дали добро на цей об’єкт тому, що, за їхньою інформацією, там знайшлася «лінза» — закрита порожнина, яка не контактує з підземними водами. Але вже через деякий час роботу очисних споруд довелося зупинити — в криницях жителів Ростовської області знайшли повний склад хімічних елементів, що потрапляли з водою до так званої закритої «лінзи».

Ще одне лихо, за словами академіка Кашуби, може статися внаслідок перекриття водоносних горизонтів. Невідомі підприємці надмір розгосподарювалися не де–небудь, а в районі заплави, що традиційно багата на ґрунтові води. Якщо перекрити рух бодай одного підземного джерела, вся «Хвилинка» (а це переважно приватний сектор) невдовзі зазнає підтоплення. Від такої біди вже більш як десять років потерпає інший харківський мікрорайон — Журавльова. А все через те, що комунальні служби, не прорахувавши всі ризики, нібито тимчасово проклали трубу теплотраси, порушивши природний хід води. Тепер у мешканців приватних будинків рясні дощі та снігопади щоразу викликають паніку.

У випадку з Удами все дуже небезпечно і тому, що майбутнє будівництво підприємці затіяли біля підніжжя одразу двох мостів — залізничного й автомобільного. «Я не знаю, як там проводили геологічні дослідження, — каже Олексій Кашуба, — але цілком можливо, що мости і дамба піднімуться так, як це сталося у 1995 році , коли у нас спливла станція метро «Центральний ринок». Тоді різко піднявся рівень ґрунтових вод, а за ними — і ця ділянка метрополітену. Пам’ятаю, довелося вживати екстрених заходів». У тому ж, що заплава, як тільки почнеться будівництво, різко піде вгору, фахівці майже не сумніваються. Засипаючи землею вже існуючі озерця, будівельники ризикують перенаправити підземні потоки. А де саме «прорве» цей природний «водопровід», ніхто не знає.

Листи вже написали. Відповіді немає

Голова Ради ЕГ «Печеніги» Сергій Шапаренко розповів, що листи з проханням відреагувати на біду харківської річки екологи направили вже всім контролюючим органам. Тобто — обласному управлінню МінНС, обласній СЕС, прокуратурі, екологічним управлінням. Поки що ніхто не дав відповіді. Не виїжджали представники компетентних органів, схоже, і на місце НП, бо сміття на береги річки Уди і далі звозять. І це тоді, коли, розгорнувши цю бурхливу діяльність, підприємці порушують одразу кілька природоохоронних законів. По–перше, будівництво, а тим більше вивантаження сміття в районі екологічних коридорів несумісне не лише з чинним законодавством, а й зі здоровим глуздом. А по–друге, аналогічні табу накладає і закон, який регламентує господарську діяльність у районі водоймищ.

Водночас стихійні звалища сміття — з одного боку, і зведення об’єктів у природоохоронних зонах — з іншого, за словами Сергія Шапаренка, вже стали для Харківщини справжнім стихійним лихом. Перше нещастя, викликане тим, що в сільських районах області немає полігонів для твердих побутових відходів, а це змушує місцевих жителів звозити сміття до лісосмуг та ярів. А друге — браком вільних ділянок для будівництва. Фактично вся земля в місті та приміській зоні вже належить комусь, тому в хід пішли береги річок, реакреаційні зони і навіть заказники. Якщо цю самодіяльність, кажуть екологи, рішуче не припинити сьогодні, завтра може бути пізно.