«Шури-мури», де третій зайвий
Олексій Лісовець до вибору п’єси завжди ставився дуже скрупульозно. Настільки, що за час його творчих роздумів колеги встигали поставити вже двітри вистави, а театрали починали перепитувати один одного: а що там про Лісовця нічого не чути, чи не за кордон він подався? Насправді така сумлінна неквапливість у виборі п’єси завжди працювала і на режисера, і на театр, і на тих же небайдужих театралів. Оскільки спектаклі Лісовця, як правило, постійно збирали аншлаги та компліментарну критику.