Цілий світ знав його як Сержа Лифаря, соліста «Російського балету», — трупи Сергія Дягілева, яка виступала у Франції, як балетмейстера і танцівника Паризької опери, де його називали «богом танцю» і «добрим генієм балету ХХ століття». Але народився Сергій Михайлович Лифар у Києві і танцювати починав саме тут, у класі танцю при Київській опері. Він до кінця життя вважав себе українцем і киянином, тож маємо всі підстави пишатися ним, як нашим великим співвітчизником. У 2002 році, через шістнадцять років після смерті Сергія Лифаря, його вдова, Ліліан Алефельдт передала до Національного музею історії України частину мистецької спадщини та речей видатного танцівника: сценічні костюми, листи, нагороди — загалом понад 500 речей. Цього року пані Алефельдт через постійного представника України при відділенні ООН у Женеві Євгена Бершеду передала в Україну ще 300 предметів, пов’язаних з Сергієм Лифарем.
Аби відкрити виставку новоприбулих речей Сергія Лифаря, до Національного музею історії в четвер увечері прибув сам міністр закордонних справ Володимир Огризко. «Це ще одне свідчення праці, яку веде дипломатична служба для повернення коштовних скарбів великих українців, які в силу певних історичних обставин були змушені залишити українську землю і працювати за її межами», — сказав міністр.
Серед нових надбань музею — книги, пам’ятні медалі, особисті речі, які супроводжували Сержа Лифаря все життя. Особливо директор музею Сергій Чайковський відзначив Біблію 1923 року випуску, яку Сергій Лифар купив у Києві перед тим як емігрувати і завжди носив при собі. Всередині Біблії знайшли засушену польову квітку, яку Лифареві в еміграцію передала мама.
З 2002 року в музеї історії існує окрема кімната–експозиція, присвячена Сергієві Лифарю, а тепер експозицію розширять. «Ми поки що виставили лише найцікавіші речі з переданих нам. Основна частина речей зараз обробляється», — повідомив пан Чайковський.