Удар по «Майдану»

Невідомі особи влаштували комп’ютерну атаку на інтернет–сайт «Майдан». Проект піддають зовнішньому впливові вже більше десяти днів. Спочатку були великі проблеми з доступом до сайту, а через кілька днів сторінка перестала відкриватися узагалі. Разом із «Майданом» на певний час «провалилися» інтернет–сайти Української гельсінської спілки та Харківської правозахисної групи: три сторінки лежать на одному сервері.

«Майдан» атакували в кілька способів. Кількість комп’ютерів, із яких проводився напад, сягала десяти тисяч! Для організації такої атаки треба докласти достатньо зусиль, що обходиться «замовнику» в кілька тисяч доларів щоденно. Питання: хто замовив розправу?

Інтернет–сторінка має реноме опозиційного ресурсу. В часи Кучми «Майдан» був однією з головних інформаційних трибун опозиції. Проте навіть після зміни влади у 2005 році сайт зберіг свою «зубастість».

Спочатку була версія, що до атаки причетний хтось із лауреатів «антипремії» «Будяк року», котру проводять УГС і ХПГ. Інтернет–сайти піддали атаці якраз тоді, коли стали відомі імена «переможців» рейтингу — осіб, які припустилися найбрутальніших порушень прав людини. Цього року до списку потрапили Генпрокуратура, мер Києва, керівництво Держдепартаменту з питань виконання покарань і Василь Грицак — «регіонал», який лобіює приватний концерн ЄДАПС.

Утім, як розповів «УМ» засновник «Майдану» Михайло Свистович, підозри схилилися в бік сумнівного (бо є претензії до його легітимності) мера Ірпеня Олега Бондаря. «Ця людина готова на все заради влади, а сайт «Майдан» був єдиним, хто писав про величезний земельний дерибан, який відбувається в Ірпені», — каже Михайло Свистович.

Наразі спеціалісти–ком­п’ютерники намагаються відбити атаки і «залатати дірки». Однак Михайло Свистович висловлює і песимістичний сценарій: «Це (атаки. — Авт.) триватиме вічно. Тому нам треба взяти інший, потужніший, хостинг, який був би більш захищеним. А це 50 тисяч доларів щороку. Поки не знайдемо, «Майдан» не підніметься».

«Це ненормальна ситуація, коли будь–хто може завалити інтернет–ресурс, — скаржиться пан Михайло. — Адже це єдине місце, де нема цензури, і кожен може писати те, що захоче. Шкода, що відкритий ресурс стає таким вразливим».

Нагадаємо, що недавно подібну атаку пережив інтернет–сайт Президента — тоді головну сторінку держави «бомбили» через події навколо «Євразійського союзу молоді». Комп’ютерникам вдалося відбити напад, а президентські сервери було оснащено додатковим захистом.