Сир у мишоловці

Нещодавно на домашню адресу отримала ну дуже красивий лист. З обіцянкою якогось великого виграшу, якщо... До «фірмового» конверта були вкладені всілякі буклетики, бланки. Наприклад, форма, яку треба заповнити і надіслати у разі згоди на участь. Ще — особливо сподобалося! — форма, яку треба заповнити і надіслати у разі незгоди на участь. Культура! Але подумалося: фактом моєї незгоди буде вже те, що жодної відповіді на пропозиції просто не даватиму. Бо ж на посланні ніби етикетка висіла: обман.

«Лялька» в конверті, гаманці на дорозі

«Поштова» метода шахрайства нині дуже розповсюджена. Усі ці повідомлення, що вам і тільки вам випала щаслива можливість! Яка? Фантазію не обмежуйте! Виграти головний приз — автомобіль; отримати сотні тисяч гривень; влаштуватися на престижну роботу. От тільки для сплати податків вам потрібно перерахувати ну зовсім невелику суму на якийсь там рахунок. Результат прогнозований: ні обіцяних радостей, ні власних грошей... Свого роду класифікатор шахрайств уже можуть скласти працівники міліції. Бо з роками методи ошукування вдосконалюються, а от наївність людська або жадібність нікуди не зникають.

Про один із таких недавніх «розіграшів» розповідає співробітник Центру громадських зв’язків облуправління міліції Галина Кожедубова. Йдеться про без­програшну (звісно, для облудників) лотерею. Взяти участь у вигідній грі невідома представниця не знати якої фірми запропонувала 70–річній сумчанці просто на вулиці. Призом мало стати суперпільгове придбання побутової техніки та ще й якісь дивіденди. Умова акції — пенсіонерка мала показати організаторам, що у неї є готівка. Хто не згодиться на таку «халяву»?! Тож наша бабуся запрошує організаторку лотереї та ще одну «працівницю фірми» до себе. Вдома жінка показує наявні гроші, а гості їх перераховують, складають у конверт, зазначають на ньому суму, ставлять підписи і повертають господині — все чин чином! Далі вже можна вгадати, чи не так? І ви не помилилися: зазирнувши у конверт через деякий час, пенсіонерка побачила лише нарізаний газетний папір замість майже 40 тисяч гривень.

Ще одним поширеним прийомом шахраїв є «підкидання гаманця». Прийом давній, говорить Галина Кожедубова, але люди все одно успішно ловляться на нього. Усе просто: ви йдете вулицею, раптом поруч якийсь незнайомець знаходить загублений гаманець. Кілька хвилин розпитує, хто ж господар, а далі — на ваш радісний подив — хоче поділитися знайденими грішми. Так, так, з вами! На дармівщину, як відомо, і оцет солодкий, а тут — гроші. Ви погоджуєтеся. Але чи не в ту мить, коли ви кладете суму до кишені, з’являється «власник» гаманця. Ясно — знахідку треба повертати. Рахуючи все, що вас змусять дістати з кишень, зловмисник так сплутає свої та ваші купюри, що врешті–решт ви виявляєте, що залишилися без копійки. Таким чином, на жаль, часто ошукують людей похилого віку, стежачи за ними від ощадних кас, де вони щойно отримали пенсію.

«Духи» потребують грошей

Інший «класичний» випадок. На що ми зазвичай «ведемося», окрім нагоди «раптом» розбагатіти? На найдорожче — здоров’я, щастя родини, кохання. Недавнього осіннього дня до дверей 21–річної Олени, мешканки селища Вороніж Шосткинського району, постукала літня циганка, яка хотіла купити в неї пух, пір’я, непотрібні в господарстві металеві речі. А потім запропонувала погадати. Олена засумнівалася, але ж так хочеться зазирнути в майбутнє. Тим більше, мале дитя саме розхворілося... Щоб продемонструвати професійність, гостя взяла куряче яйце і кілька разів провела ним по подружньому ліжку, а потім розбила. І зразу ж знайшла ознаки пристріту, який негайно треба відробляти, бо ой як погано буде.

Налякати молоду жінку було неважко. Олена дала циганці 15 гривень і домовилася про нову зустріч. У визначений час гостя розповіла, що спілкувалася з духами померлих, які порадили, де шукати «порчу». Ритуал розпочався. А в результаті Олену чекав новий стрес: гадалка «з’ясувала», що зурочили так, що до Нового року вся родина помре. І щоб знищити зло, потрібні 300 гривень та золота обручка. Окрім цього, Олена віддала циганці кілька комплектів постільної білизни, чоловічі чоботи, дитячі речі. Все це буцімто потрібно покласти в сумку, в призначений час прийти на місцевий цвинтар, де провести рятівний обряд. Потім усе спалити.

«Наступної ночі жінки пішли на місцевий цвинтар, — розповідає «УМ» працівник ЦГЗ Ельвіра Біганова. — Залишивши Олену, гадалка пішла вглиб кладовища, де «з’ясувала», що голоси духів вимагають ще три тисячі гривень. Саме «духам» вона нібито залишила пакунок з речами, мовляв, вони самі їх спалять. Тієї ночі Олена не змогла заснути. Було відчуття, що її одурили. Зранку побігла на кладовище, знайшла сліди багаття. Тільки речі, не повністю знищені полум’ям, були не її. А на вологій від дощу землі залишилися цілком тілесні сліди сорок п’ятого розміру».

Зрозумівши нарешті, що стала учасницею добре спланованої вистави, побігла до «рятувальниці». Але та не тільки відмовилася віддати речі, а й пообіцяла наслати новий пристріт. Тоді вже жінка набралася мужності й розповіла все чоловікові. Удвох вони звернулися по допомогу до місцевої міліції. Міліція швидко виявила потойбічних духів, а простіше — двох мешканців селища, гонораром за участь у виставі для яких стала пляшка. Циганка ж нині намагається розчулити правоохоронців: живу з невісткою, у якої шестеро дітей, грошей не вистачає. От і вирішила «трохи» заробити... Міліція порахувала — на півтори тисячі гривень. За фактом шахрайства порушено кримінальну справу.

Як ще пояснювати людям про шкідливість надмірної довіри до незнайомих людей ? Від цього застерігають із такою ж постійністю, з якою шахраї заманюють до своїх пасток довірливих людей. Що ж, у даному разі порятунок потопаючих справді залежить від рук самих потопаючих.