ЧЕйфорія

Музику «оркестрантів» можна назвати телевізійною. Визначення їхньої творчості — візуальний арт­рок — передбачає, що «Оркестр Че» не лише слухають, а й дивляться. Попри будьякі порівняння з візуальним російським «АукцЫоном», «Оркестр Че» продовжує дивувати своєю ориґінальністю і такою впізнаваною харківською настроєвістю.

Пісні для другого альбому «Оркестру Че» були готові ще два роки тому. Саме тоді в Росії невеличким накладом з’явився перший альбом «ОЧе» «Золотой миллениум». Це той поодинокий випадок, коли музичне піратство є корисним: оркестрівські «Слезы Усамы Ламбадена», «Икар», «Маленький Фюрер», «Да, я Чикатило» поширювалися самвидавно й інтернетно.

І доки київські видавці з підозрою вивчали харків’ян, другу платівку взялася видавати дніпропетровська мистецька аґенція «АртВертеп». Автор пісень і гітарист «Оркестру Че» Олег Каданов вважає, що в назві альбому закладене певне протиріччя. «Ейфорія підсумовує стан «рожевих окулярів», — розповів «УМ» Каданов, — коли ти на щось дивишся, воно тобі подобається, але ти ще не спроможний оцінювати. Починається новий період життя, творчості: стаєш цинічнішим, якісь ідеали померли, цінності змінилися. Для мене це хепіенд: я зараз об’єктивніше дивлюся на речі навколо».

Новий альбом «Оркестру Че» видається важчим за попередній. Якщо раніше акустичне звучання їхніх пісень дозволяло зважати в першу чергу на тексти (а звучали скрипка й альт), то тепер бас­гітара і барабани виводять слова на другий план. Олег Каданов пояснює, що це робилося свідомо: «Перший альбом був більше русроковий, ближчий до слов’янської ментальності, хоча там чимало стилів намішано. Нова платівка музично (це моє суб’єктивне враження) більше європейська. Я зараз занурився у британську музику: слухаю «Radiohead» і Тома Йорка. Розраховую на те, що людей зацікавить музика, а потім вони куплять диск і вслухаються у слова».

Тематично новий «Оркестр Че» теж інакший. Якщо порівнювати героїв двох альбомів «Оркестру Че», то у першому превалювали Че Гевара й Чикатило, у другому ж їм на зміну прийшли Маяковський із Маркесом.

«У нашій групі — жодного харків’янина, — зізнається Олег Каданов. — У Харкові немає шаленого ритму, неприязні до чужих, яка є у Пітері й Москві. Немає тут і того вічного свята, отого бажання усе відкласти на завтра, яке витає у моєму рідному Франківську».

Попри те, що на всіх форумах і чатах, де обговорюють музику «Оркестру Че», звучать запитальні голоси пітерців і московців, коли ж «ОЧе» знову приїдуть у Росію, харків’яни за місяць розпочнуть тур містами Західної України.