Риба, птиця і водиця...

Професор Віктор Тарасенко — відомий в автономії захисник довкілля. Останні п’ятнадцять років він очолює Кримську республіканську асоціацію «Екологія і світ». До голосу її активістів дослухаються не лише місцеві можновладці. Досить сказати, що тільки завдяки непохитній позиції та активності кримських екологів, приміром, наприкінці вісімдесятих вдалось зупинити будівництво на півострові АЕС (вона була готова майже на 75 відсотків). А торік Президент України видав указ про відмову спорудження нафтового терміналу на озері Донузлав. Проте кримські екологи інколи просто безсилі перед непомірними апетитами новоспечених хазяїв «заводів і пароплавів». Саме їхні дії призводять до того, що 11 листопада трапилось у Керченській протоці.

У морі слід навести елементарний порядок

 Вікторе Сергійовичу, багато хто з експертів головною причиною аварії кораблів називає неконтрольоване перевантаження за межами портів. Чи поділяєте ви цю думку?

— Так, винуватий передовсім людський фактор. Адже у протоці постійно перебуває 130—150 суден. Йде просто варварське перевантаження нафтопродуктів, небезпечних сипучих матеріалів, бо в такий спосіб намагаються уникнути сплати митних, портових зборів тощо. Уся ця економія у підсумку призводить до величезних збитків як для Росії, так і для України. І тому ми неодноразово заявляли, куди тільки не зверталися, що потрібно врештірешт навести там елементарний порядок. Бо ж у передпротоці за звичайної, штатної ситуації, коли море спокійне, йде постійний пресинг на екосистему Чорного моря. Через розсипання, вилив вантажів. Із космосу чудово видно навколо кораблів на якірних стоянках ореоли масного забруднення. Повторюю, це у звичайних умовах. А сьогодні цей пресинг посилився ще й викидом у результаті нечуваного шторму тисяч тонн мазуту, солярки, сірки.

 А хто більше займається незаконною перевалкою — українські чи російські власники?

— Напевно, російські. У них просто економічні масштаби ширші.

 У першому коментарі на місцевому телебаченні ваш заступник Андрій Артов сказав таке: йдеться тільки про локальну екологічну катастрофу, тобто негаразди для самої Керченської протоки. І якщо, мовляв, МНС швидко локалізує вилив злощасного мазуту з російського танкера біля Коси Тузли, Азов і Чорне море самі впораються з наслідками аварії. А щодо технічної гранульованої сірки на борту затонулих суховантажів, то знову ж таки, за його словами, у цю холодну пору вона зовсім не активна, це просто тверді грудки в морській воді — от і все...

— Я вважаю, що в Керченській протоці ми маємо справу з дуже серйозною екологічною, техногенною катастрофою, спровокованою, поза сумнівом, сильним штормом. Протока — унікальна водойма в системі АзовоЧорномор’я. Тут постійно проходить сезонна міграція птахів. Зверніть увагу на те, що тільки в перші дні аварії на узбережжі Таманського півострова загинули, за приблизними підрахунками, понад 30 тисяч птахів. Зазначу, більше перелітних, ніж місцевих. Адже над протокою проходить один із трансконтинентальних коридорів перельоту пернатих з Євроазійського регіону в Африку і Південну Азію. Згідно з Бухарестською конвенцією, багатьма міжурядовими угодами і зобов’язаннями щодо Чорноморського басейну, ми цей коридор повинні оберігати. Реально ж відбувається зворотнє: продовжується потужна перевалка нафтопродуктів, посилення розвідки покладів нафти і газу на прикерченському шельфі, у планах — розвідка газогідратного палива. Я не згоден із фахівцями, які кажуть, що сірка — інертна речовина. Гадаю, такої думки дотримуються ортодоксальні хіміки, котрі працюють у пробірках. А є ще геохіміки. Вони добре розуміють, що в екосистемних процесах велику роль відіграє фактор часу. Щоб було зрозуміло, поясню: коли сірка осідає на дно, вона починає зазнавати змін, починають працювати пористі донні розчини, тим паче що в Чорному морі є ще своє агресивне сірководневе середовище, хоча й невелике за глибиною. Окрім того, акваторія протоки і навколишня місцина — це зона активної дегазації верхньої мантії, тут проявляється грязевий вулканізм. Тож потрапляння в цю і без того напружену зону декількох тисяч тонн сторонніх матеріалів може остаточно звести «спусковий крючок» екосистеми.

Нерибний день

 Ви можете спрогнозувати, що загрожує рибному балансу двох морів? Невже пересічним українцям, і без того обділеним вітчизняними морепродуктами, доведеться остаточно забути про знаменитий керченський оселедець чи навіть хамсу?

— Я не назву вам конкретні цифри. Хоча відомо, що кожні 10—15 років десь наполовину зменшується рибне багатство АзовоЧорноморського басейну. А Керченська протока — місце найбільшої у регіоні сезонної міграції рибних косяків. Через забруднення, а тим більше техногенні аварії, звичні шляхи міграції тваринного світу істотно порушуються. По суті, розривається трофічний, тобто поживний, ланцюг. Адже планктон (дрібні організми, які вільно дрейфують у товщі води) практично буде знищений, відтак водорості, які ними живляться, теж. Тому риба залишається без корму. Іще за рахунок нафтової плівки починаються безкисневі процеси, на дно осідають бітумінозні речовини. Я нещодавно зустрічався з керівником одного з керченських рибних кооперативів. Він мені пояснив, чому у нас, в Україні, така низька тривалість життя. Мовляв, коли ми щорічно споживали по 60 кілограмів риби на душу населення, то були у першій «віковій» десятці. Японці, норвезьці й досі їдять багато риби, тому в середньому живуть до 82—84 років. Ми ж нині споживаємо лише 2—5 кілограмів рибних продуктів. До цього слід додати ще й соціальні проблеми, забруднені воду й продукти харчування, жахливу екологію.

 Певно, наслідки Керченської аварії позначаться і на рекреаційній принаді регіону?

— Безумовно. Думаю, що з наступного року відпочивальники серйозно подумають, а чи варто сюди приїжджати. Завдано серйозного удару курортній галузі на обох берегах протоки.

Росіяни з дамбою на Тузлу тільки виграли

 Вікторе Сергійовичу, чотири роки ви входили до офіційних делегацій з урегулювання ситуації навколо скандального будівництва краснодарцями з «екологічною метою» дамби до нашої Коси Тузли. Планувалося спільно моніторити вплив того будівництва на екологію протоки, морів загалом, намічалось безліч інших заходів. До речі, росіянам та дамба якось зарадила?

— Дещо зарадила — збільшивши дамбу, вони захистили своє узбережжя від подальшого розмиву. Так, після Тузли ми зустрічались з ученими, політиками тут, на місці, а також у Ростові, Краснодарі, Києві, Москві. Напланували спільні наукові дослідження, програми, траверси, вивчення води, міграцій птахів і риб. Президент НАНУ Борис Патон детально розписав кошторис. У підсумку на всі ці заходи виділили нуль цілих нуль десятих копійок. І нічого, зрозуміло, не було зроблено. От і сьогодні кажуть про подібні спільні комісії, урядові рішення. Але, боюсь, пройде якийсь час — і про все забудуть. Ми сьогодні працюємо в перманентному надзвичайному стані. Загорілось — побігли гасити, затонуло — кинулись рятувати. Проте ситуація з кожним роком дедалі погіршується. Ми ж бачимо, як реагує головний індикатор — люди. Їх стає все менше і менше, адже Україна щороку втрачає 350—400 тисяч своїх жителів.

 Невже повна безвихідь, і нам залишається тільки пливти за цією непереборною течією?

— Я не хочу казати, що вихід один: камінь на шию — і шубовсть у воду. Однак усім давно пора усвідомити: якщо ми й надалі будемо так жити, нас залишиться зовсім мало. Слід негайно перейти до концепцій, стратегій, програм стійкого розвитку, які пропонують екологи і ми зокрема.

ХТО ВИНЕН

«Шкідники» Азова платитимуть Росії, а не Україні

МЗС Росії назвало «недоречними» заяви глави звонішньополітичного відомства України Арсенія Яценюка про те, що українська сторона вимагатиме від російської компенсації за екологічну шкоду в Керченській протоці, яку завдали танкери з мазутом внаслідок шторму 11 листопада. Про це сказав офіційний представник МЗС РФ Михайло Камінін, передає інформагенція РІА «Новості». Росія вимагатиме від судновласників виплати збитків за екологічну шкоду, але платитимуть вони не Україні, а самій Росії. Так, Росприроднагляд, за повідомленням пресслужби цього відомства, оцінив збитки, завдані довкіллю внаслідок аварії суден у Керченській протоці, у 6,5 млрд.рублів (це близько 1,3 млрд.доларів). Значна частина цієї суми — майже 6,1 млрд.рублів — припадає на танкер «Волгонєфть­139», з якого вилилося в море 3000 тонн мазуту і 45 тонн паливно­мастильних матеріалів. Як інформує УНІАН, міністр природних ресурсів Росії Юрій Трутнєв доручив Росприроднагляду звернутися з судовими позовами до компаній­власників цих суден.

ДОСЬЄ «УМ»

Віктор Сергійович Тарасенко народився 28 лютого 1943 року в селищі Кумара Амурської області (Росія). У 1965 році закінчив Дніпропетровський гірничий інститут ім. Артема. Працював інженеромгеологом Західно­Казахстанської геологорозвідувальної експедиції, у 1968—1991 роках пройшов шлях від аспіранта до провідного наукового співробітника Українського державного інституту мінеральних ресурсів у Сімферополі, нині — проректор з наукової роботи, завкафедри інженерної екології Кримської академії природоохоронного і курортного будівництва. Доктор геолого­мінералогічних наук, професор, членкореспондент Української екологічної АН. Голова республіканської асоціації «Екологія і світ».