Були нашими, стали їхніми. «Регіональна» більшість Харківської міськради дала згоду, аби почати знищувати центральний парк імені Горького, і дозволила дорубати напівживий сад Шевченка. Аргументи «помаранчевих» і «біло–сердечних» опозиціонерів, можливо, й зачепили когось із більшовиків за живе, але жорстка партійна дисципліна вкотре зробила своє. Ліс рук після монотонної промови міського голови — і сотні дерев в одну мить пішли під сокиру.