Українське кіно обзавелося ще однією організацією, що обіцяє просувати його найкращі зразки на світові ринки, проводити щорічну інвентаризацію українських фільмів, випускаючи каталоги, зрештою, інформувати світ про вітчизняні кіноновинки. Усі ці та інші функції бере на себе Українська кінофундація, про заснування якої повідомили художній керівник фестивалю «Молодість» Андрій Халпахчі та Андрій Мірошниченко, радник голови наглядової ради Міжнародного благодійного фонду «Україна 3000».
«Цієї структури нам дуже не вистачало, — каже пан Халпахчі, який очолив Українську кінофундацію. — Бо українським фільмам можна і треба забезпечувати достойну післяпрем’єрну долю. Знаєте, коли Кіра Муратова на Берлінському кінофестивалі презентувала свій фільм — там не було жодного плакату її картини. І це в той час, коли постерами якоїсь, умовно кажучи, студентської стрічки із Франції завішані цілі фойє». Відновлювати цю несправедливість будуть поки що три людини — саме стільки штатних працівників передбачено у кінофундації. Але, як запевнив Андрій Халпахчі, для курування окремих проектів будуть запрошувати фахівців за контрактом. Окрім промоутування українського кіно, є й інші завдання, зокрема реставрація класики українського кінематографа.
Із позаконкурсних подій фестивалю варто згадати про вшанування «Молодістю» актриси Ади Роговцевої. У кінотеатрі «Київ» відкрили фотовиставку ювілярки, на якій зібрані понад тридцять кадрів з фільмів, у яких знімалася актриса. Більшість світлин, які для цієї експозиції надала кіностудія імені Довженка, раніше не публікувалися. Також гості фестивалю подивилися прем’єру фільму «Граю, літаю, живу» — сповідь актриси, яка продовжує приймати вітання з 70–річчям, зафіксувала для нащадків режисер Наталя Зозуля.
На відміну від творчого наповнення форуму, який з кожним новим фільмом додає балів і «Молодості», і її учасникам, є чимало претензій до технічного забезпечення кінотижня у Києві. Найбільші нарікання — на покази у кінотеатрі «Жовтень», де у перші дні фестивалю навіть було скасовано кілька сеансів. Під час демонстрації картини росіянина Андрія Розумовського «Гра в Шиндай», наприклад, кілька разів вимикався проектор. Не витримавши такої наруги над своєю картиною, роздратований режисер залишав залу і в кулуарах критикував організаторів у хвіст та гриву. Організатори ж з цього приводу мають хоч і маловтішне, але, власне, об’єктивне пояснення: від неполадок та нестиковок не застрахований жоден кінофорум.