Державне вугілля на Луганщині приватні особи привласнюють по–різному: як тупими крадіжками вже видобутого гірниками палива, так і за допомогою «копанок» — недозволеною розробкою пластів, що лежать близько до поверхні. Але нижченаведений спосіб слід визнати найоригінальнішим. Принаймні нічого подібного раніше чути не доводилося.
Між одним з вугільних підприємств і місцевою комерційною структурою було укладено договір на виконання комплексу ремонтних робіт на допоміжному стволі шахти. Зрозуміло, що по стволу в шахту спускаються й піднімаються люди, подається свіже повітря і відпомповується зайва ґрунтова вода, от тільки вугілля в стволі не видобувається. Навпаки, цю виробку ретельно «вдягають» у залізобетон, аби «сорочка» не втратила якостей гамівної для геологічної стихії. Очевидно, цим і мала займатися згадана фірма, і якщо вірити документам, протягом 2003 – 2006 років робота її фахівців йшла досить успішно. За що бізнесмени отримували від керівництва шахти оплату у вигляді «чорного золота».
Чи отримувала дирекція держпідприємства від «співробітництва» персональний зиск, встановлять слідство й суд, однак фактом є те, що не встигло облуправління СБУ Луганщини зацікавитися роботами на стволі, як договір із «ремонтниками» терміново було розірвано. А вхід у гирло стволу наказано засипати землею. Однак хлопці трохи запізнилися. Отримані оперативні дані засвідчили, що, замість ремонтувати ствол, фірма інтенсивно розробляла ті пласти вугілля, що виходили до нього, отримуючи задарма приблизно по 50 тонн високоякісного палива ціною близько 300 грн. за тонну щодня. Щоб не виникало питань у непосвячених, вугілля «ремонтники» притрушували породою та будівельним сміттям й вивозили з шахтного двору.
За попередніми даними УСБУ, державі нанесено близько 10 мільйонів збитків. Плюс гроші за ремонт ствола. Адже встановлено факт отримання фірмою оплати за начебто виконані роботи на суму 400 тис. гривень. Справу порушено за частиною 5 ст. 191 КК (привласнення майна в особливо великих розмірах організованою групою шляхом зловживання службовим становищем). Стаття передбачає відповідальність у вигляді позбавлення волі на термін від 7 до 12 років із конфіскацією майна і позбавленням права посідати певні посади. Щоправда, українська Феміда, а надто в межах Луганщини, така поблажлива до подібних комбінаторів...
Через тиждень після свого призначення на посаду Генерального прокурора Юрій Луценко відвідав камеру №158 у Лук’янівському СІЗО (площею у дев’ять метрів квадратних), в якій він «відсидів» майже півтора року в часи режиму Януковича. >>
Чотири роки тому 18-річний Артур Самарін виїхав з України до Америки за програмою «Робота та подорож». У рідний Херсон хлопець повертатися не планував, тому склав свій хитромудрий план втілення в життя своєї «американської мрії». >>
Законопроект «Про внесення змін до Кримінально-процесуального кодексу України щодо забезпечення засудженим за особливо тяжкі злочини права на правосудний вирок» уже давно готовий до другого читання у сесійній залі Верховної Ради України. Але вже кілька місяців у народних обранців руки не доходять до того, щоб поставити його на вирішальне голосування. Незважаючи на те, що Європейський суд з прав людини послідовно виносить рішення не на користь держави Україна, за які, до того ж, розплачуються не судді, а ми, платники податків. >>
Суддя Ірина Курбатова більше двох годин читала текст вироку активісту Юрію Павленку (на прізвисько «Хорт»). У результаті, за «організацію та участь у масових заворушеннях під Вінницькою ОДА 6 грудня 2014 року» майданівець Павленко отримав чотири роки й шість місяців позбавлення волі. Він також має компенсувати судові витрати — 10 тис. грн. >>
