Діючий закон «Про реабілітацію жертв політичних репресій в Україні, який було прийнято у квітні 1991 року, дуже застарів. Його ухвалили ще тоді, коли Україна не була незалежною державою. Мій законопроект є принципово новим. Що є недоліком старого закону? Він не реабілітовує борців за волю України, а лише тих, кого судили за статтею 62 старого кримінального кодексу. Це — антирадянська пропаганда. Я вважаю, що необхідно реабілітувати і тих людей, які боролися зі зброєю в руках. З точки зору імперських законів ці люди є злочинцями. Але сьогодні Україна — самостійна держава. Тому таких людей треба визнати справжніми синами і дочками нації, призначити їм персональну пенсію, забезпечити квартирами, тобто створити сприятливі умови, щоб вони спокійно доживали вік у шані та добробуті. Нинішня влада не є українською, тому тих, хто принципово боровся за незалежність, досі не реабілітовано. Нині діючий закон не реабілітовує дітей, які народилися в неволі. Вони теж постраждали, бо провели певний період свого життя за колючим дротом чи гратами. Своїм законопроектом я хотів би збільшити матеріальну компенсацію реабілітованим людям. Сьогодні ветерани ОУН-УПА одержують 75 гривень пенсії, а ветерани війни – від двохсот гривень...
Левко Лук'яненко,
народний депутат України, фракція БЮТІ.
* * *
Мій законопроект написаний ще на минулій сесії, і фактично він обіймає всі проблеми, які є в інших проектах законів. На попередній сесії він не пройшов, тому й випав із реєстрації. На жаль, нинішня парламентська більшість скасувала пільги навіть на проїзд, тож, по суті, після відставки уряду Ющенка почав гальмуватися процес реабілітації. Це стосується не тільки питання виплат, а й юридичного визнання вини держави перед її людьми. У моєму законопроекті є положення про доступ до архівів, адже це деякий час було заборонено. Я думаю, що цей законопроект є питанням честі для нинішнього парламенту.
Лесь Танюк,
народний депутат України, голова парламентського комітету
з питань культури та духовності, фракція «Наша Україна».
