«Кращому другові президента — собаці Коні», — такий напис з’явиться у петербурзькому дворику, де в майбутньому «аборигени» планують встановити пам’ятник улюбленцю Володимира Путіна — лабрадору на ім’я Коні Полгрейв. 7 жовтня, саме в день народження президента Росії, мешканці Приморського району його рідного міста намітили «сходку», під час якої приймуть звернення до художників та скульпторів СанктПетербурга — розробити варіанти пам’ятника собаці Коні. Про це повідомляє тамтешній сайт «Фонтанка.ру». І уточнює: місце навколо ще не існуючого постаменту вдячні земляки хочуть обнести витонченою кованою огорожею. Красиво буде!
А газета Московскій комсомолєц» згадала, вочевидь, «як дівкою була», тобто свою червонохустинну комсомольську історію, коли бадьоро «плела» панегірики радянським генсекам. У результаті вийшла стаття цілком у дусі культу особи. У даному випадку — культу особи собаки вождя. «Данину поваги кращим друзям людини віддавали політики, діячі культури, вчені, просто, що називається, мирні громадяни, на яких окремі прояви вірності й любові собаки справили надзвичайно сильне враження», — пише видання. Російські сайти, блукаючи між іронією і потребою виправдання такої дещо аномальної ініціативи петербуржців, наводять чимало прикладів пам’ятників псам, які прикрашають світові столиці, замки і парки інших країн. Так, сайт «Мігньюс.ком» підрахував, що у світі є близько 500 таких пам’ятників. Зокрема, в Несвізькому замку в Білорусі — скульптура борзої, яка під час полювання врятувала життя князеві Радзивілу, а в Ньюстедському помісті Байронів встановлено пам’ятник улюбленому псу поета — ньюфаунленду Ботсвайну. Та що далеко ходити. Мовляв, у тому ж Петербурзі, в садку Інституту експериментальної медицини, з 1935 року стояло бронзове відтворення знаменитої собаки Павлова. В останні дні радянщини пам’ятник начебто демонтували — очевидно, в собаки неестетично текла слина, що вироблялася у відповідь на загоряння вуличних ліхтарів і підтверджувала силу набутих рефлексів.
Реакція завтрашнього іменинника на «собачу ініціативу» петербуржців невідома. Ймовірно, Володимир Володимирович не буде проти, адже песика свого любить й іноді навіть пускає в робочий кабінет або прогулятися галявинкою в заміській резиденції під час візиту високих зарубіжних гостей. «Зворушливих петербуржців теж можна зрозуміти: просити про пам’ятник самому Путіну за життя трохи незручно, сталінізмом попахує, чекати кончини дорогого вождя — не похристиянськи, отож і вирішили, що як не Самому монумент, то хоч його собаці, якнеяк, а ще одна туристична пам’ятка «міста царів».