Пам’яті Степана Ільковича Хмари. Анекдот.
Сама чула, як він колись давно переповідав цей анекдот на узбіччі мітингу в Києві.
1990-ті. Сидить Степан Ількович над Дніпром, рибалить. Вловив золоту рибку. А вона й мовить до нього чєловєчєскім голосом: проси, мовляв, чого хочеш, виконаю три бажання.
Знітився Степан Ількович.
- Та про що, власне, просити? Мрія мого життя збулася - Україна стала незалежною... Ну, може, щоб мене обрали депутатом, бо хочу розбудовувати Україну.
Бац! - І сидитьСтепан Ількович у парламентській залі. А образ золотої рибки шепоче йому: “А друге бажання?”
- Та не знаю, що й просити. Хіба, мо, квартирку невеличку в Києві.
Бац! - і тут же приносять шановному депутату ордер на квартиру на Позняках.
- А третє бажання, - почав мріяти Степан Ількович, - зроби рибо, так, щоб до мене молодість повернулася, років 20 скинути б мені, е-ех!
... Прокидаєтсья Степан Хмара молодим. У фуфайці. Навколо - колючий дріт, вівчарки, вертухаї.
Він і справді жив у спальному районі Києва, в “депутатському” будинку, досить таки звичайна висотка з видом на супермаркет і базарчик.
Років 10 тому зустрічала - гуляв з онуком. Героя України ніхто на дитячому майданчику не впізнавав - Хмара на той час уже не був таким активним, медійним і цитованим.
Попри те, що Степан Ількович був зарізким і контраверсійним як політик, він завжди був борцем.
Врешті, Хмара не просто любив Україну та молився за неї - у непроглядній пітьмі СРСР він відсидів на зоні за Україну.
Дисиденти та політв’язні брежнєвської епохи, мені здається, лишилися недооцінені нами.
Степане Ільковичу, дякую, що були!
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Степан Хмара помер на 87 році життя