Як заповідав Тарас...
У 1944 році на «Мосфільмі» вийшов фільм «В шесть часов вечера после войны». >>
Під час спеціального показу фільму "Голодомор. Літописці". (Фото автора)
У Національному музеї Голодомору-геноциду відбувся спеціальний показ фільму "Голодомор. Літописці" та зустріч з творчою командою.
Я вже вдруге дивилася першу серію стрічки "Столиця відчаю". Відзначу той масштаб роботи, який у стислі терміни виконала творча група.
Можна тільки уявити, які гори документів і підшивок газет було перелопачено, скільки переглянуто старої кінохроніки, скільки годин інтерв'ю записано і найскладніше: із тих довгих розмов із істориками та дослідниками вибрати ту головну фразу-дві, яка буде найбільш доречною і влучною.
У той же час попри цей масив фактів і документів фільм є динамічним і не нудним.
Сподіваюся, буде переклад або субтитри англійською. І коли до музею перед Днем пам'яті будуть звертатися організації з України та закордону "Дайте нам якийсь хороший фільм про Голодомор", ми матимемо що порадити.
А всі охочі можуть дивитися фільм уже зараз - 4 серії циклу є у вільному доступі на ютубі.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Голодомор. Літописці. В Україні покажуть документальний серіал
У 1944 році на «Мосфільмі» вийшов фільм «В шесть часов вечера после войны». >>
Вселенський досвід переконливо засвідчує згубність ігнорування безпеки громадянського суспільства і держави. >>
Основне: в Новгороді знайшли печатку середньовічного українського князя Ярослава з тризубом - символом Київської династії. У Новгороді, який захопили, знищили і приєднали до себе московити у 1478 році. У Новгороді, який заснували кияни на початку 10 ст. (без жодних Рюриків) >>
Василь Кук - один із тих, хто готував відновлення незалежності 30 червня 1941 року. І він залишив цікаві спогади про цей важливий день у Львові >>
Було б добре, щоб у складі нашої переговорної групи були грамотні історики. Найкраще - з числа тих, які воюють в ЗСУ. Вони б мали відбивати брехню та маніпуляцію московитів, котрі давно зробили псевдоісторію своєю зброєю. >>
Повстанці для місцевих були «нашими хлопцями», своїми. Бо справді більшість із них ще вчора були їх сусідами, родичами, які жили поруч, перш ніж їм довелося взяти до рук зброю вони разом працювали, святкували, часом сварилися, потім мирилися. >>