Україна без Ізраїлю розбереться яких Героїв вшановувати
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>
Віктор Ющенко з однодумцями в Батурині. (facebook.com/president.ukraine)
Друзі! Рівно тридцять років заповіднику «Гетьманська столиця» – великий шлях від краєзнавчого музею до закладу культури національного статусу.
На зламі XVII та XVIII століть саме тут, у Батурині, народилась унікальна велика українська ідея — мати незалежну українську державу! Це тут Іван Степанович Мазепа дійшов до свого величавого проекту — творення української незалежної держави!
Тому було б прикро, щоб ми, країна, яка не так багато має таких місць, де народилась ідея нашого суверенітету і незалежності, не відродили його! Для цього нам потрібен Батурин!
Палац гетьмана Кирила Розумовського, Батуринська цитадель і всі інші об’єкти Національного історико-культурного заповідника «Гетьманська столиця», який очолює Наталія Реброва, є одним із найпопулярніших музейних закладів України, кількість його відвідувачів із кожним роком лише зростає.
Так, із моменту відкриття, лише за 10 років, палац відвідало близько мільйона екскурсантів! У прямому сенсі Батурин — після нищення 2 листопада 1708 року військом Петра І — відроджувався з попелу, згодом невеличке селище з української глибинки стало Меккою внутрішнього туризму.
В добру, щасливу путь — Українське відродження! Хай цей музей дає можливість кожному, хто його відвідає, відчути своє рідне коріння, відновити загублену пам’ять, усвідомити власну історичну місію перед своїм народом, перед своєю Державою, перед своїми дітьми та онуками.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Як за 30 років історико-культурний заповідник відродив Батурин
Кого перепоховувати на українській землі, кому віддавати українські державні почесті та кого вшановувати в Україні – це не ваша справа. Ваша думка з цього приводу не цікава. >>
Заява МЗС Ізраїлю у якій Голову ОУН Андрія Мельника звинувачують у «голокості» - відверта провокація і підігрування московській пропаганді. Ця заява не має нічого спільного з історичною правдою. >>
Перепоховання Андрія Мельника та його дружини є початком перепоховань видатних українських діячів могили яких були розпорошені чужими землями. Але тепер Україна починає повертати їхні імена, їхню спадщину і їхнє місце в нашій національній історії. >>
Це не лише перепоховання. Це — акт великої історичної справедливості. Це — повернення пам’яті. Повернення нашої державної тяглості. Повернення тих імен, без яких неможливо скласти повну історію української нації. >>
Пам'ять про жертв політичних репресій – не лише сторінка минулого, а пересторога для сьогодення і майбутнього. >>
Найнебезпечніше в такій пам’яті — перетворення історії на політичну зброю. Коли одна сторона говорить лише про власних жертв і не бачить жертв іншої, пам’ять перестає лікувати і починає знову розділяти. >>