Отаманша Маруся

11:59, 15.11.2021
Отаманша Маруся

Історик Олександр Алфьоров біля пам'ятника отаманці Марусі у Коростишеві. (facebook.com/oleksandr.alfyorov)

Отаманша Маруся. Саме 6 листопада 1919 року народжується легенда про Марусю.
 
До цього дня – вона 16-річна Олександра Соколовська, що вже кілька років воює за Україну та очолює повстанську бригаду.
 
Походила Маруся з села Горбулів, що на Житомирщині, з родини псаломщика Тимофія Соколовського. З народження мала ім’я Олександра. Мала ще 4 братів – трьох вчителів та священника.
 
У 1917 р. і сама почала вчителювати. Проте, початок української революції та боротьби за незалежність перегорнули життя родини Соколовських. Почергове брати стають отаманами українського повстанського загону.
 
Вбивства одного брата за іншим призвели до того, що Олександра у 16 років очолює повстанську бригаду.
 
Очевидці так описували Олександру, що взяла собі повстанське псевдо «Маруся»: «Вона була у чоботях з острогами, короткій спідниці, синій чумарці і сірій шапці з червоним шликом, уздовж якого виписано чорнилом: «Смерть ворогам України!».
 
Маруся брала участь у звільнені від більшовиків Києва, Житомира, Брусилова. Як отаманша бригади керувала у листопаді 1919 р. боями під Фастовим проти більшовиків і одночасно під Мотивилівкою проти білих.
 
6 листопада 1919 року – народилась легенда. За одними згадками саме цього дня її вбив зрадник. За іншими вона вціліла і продовжувала боротьбу за незалежність України – її бачили у 1920 та 1921 роках на Вінниччині, Брацлавщині, Переяславщині.
 
Говорили, що вона змогла емігрувати…
 
Більше про Марусю ви можете прочитати в історичних працях Романа Коваля та в художньому романі Василя Шкляра «Маруся».
 
 
 
Як повідомляла "УМ", монумент отаманці Марусі відкрили у Коростишеві на Житомирщині. 
  • Дерашизація або демосквизація: не можна дерусифікувати те, що Руссю не було

    Термін «русифікація» і антонім до нього «дерусифікація» суперечать тотожності історичних назв «Україна» і «Русь». Після викрадення Московією у XVIII столітті однієї з цих тотожних назв видатний український історик Михайло Грушевський намагався повернути вкрадене, об’єднавши ці дві назви в єдину « >>

  • Голосування по назвах метро – недійсне

    Друзі, отже, перейменування 5 станцій київського метро через голосування – не відбулось. Маємо це визнати та зупинити подальший фарс. Виявилось, чиновники порушували закон і не знають історії. >>

  • Перед бурею не будують повітряних замків

    Тоді мало хто помітив, але рівно три роки тому, теж під час війни, "стадіон" відкрив українцям шлях в спотворену реальність, від чого зараз багато хто чомусь сором'язливо відводить очі. >>

  • Батуринська трагедія і Бучанська різанина

    Для мене Батуринська трагедія співзвучна з Бучанською різаниною. Світлини звірячих вбивств російськими військовими мирних людей у місті Буча Київської області показують на екранах всіх телеканалів світу. >>

  • Роздуми, що таке зло - розкіш мирного часу

    Я дивлюся на людей, таких схожих на нас вчорашніх, які мають право на слабкощі, помилки, обурення, песимізм, свої збочення і егоїзм, і думаю, що вся наша різноманітність в екстремальній ситуації зводиться до такої заперечуваної і нелюбої дуальності >>