Днями Голова Європейської Ради Шарль Мішель концентрацію біженців на білорусько-польському кордоні назвав гібридною атакою Мінська на європейську спільноту. Аналогічну позицію висловили Держдеп США, НАТО, Польща та країни Балтії.
Проте в заявах відсутній предметний аналіз причин глобальної та регіональної міграційної кризи. Лише наголошується, що Мінськ таким чином намагається спонукати Захід скасувати застосовані до нього санкції.
Як вбачається, по перше, проблема полягає у площині багатовікової колоніальної і постколоніальної політики колишніх імперій . Виснаживши колонії ресурсно, метрополії і після набуття такими країнами незалежності, продовжували здійснювати над ними зовнішнє управління, періодично провокуючи військові державні перевороти та громадянські війни, що призводило до зубожіння населення, ескалації потоків біженців із країн Близького Сходу, Індокитаю, Афганістану, Африки на європейський континент і у Новий Світ.
До речі, Польща тепер стягує до кордону із Білоруссю додатковий військовий контингент. До якого Берлін пропонує долучити збройні формування інших країн ЄС, що може призвести до військового конфлікту із передбачуваними наслідками переростання холодної війни у гарячу фазу.
По друге, такі міжнародні інституції, як ООН, ЄС, ОБСЄ, НАТО, МВФ, СБ, ЄБРР, Червоний Хрест виявилися неспроможними відповідно до міжнародних конвенцій хоча б частково попереджати хвилю біженців шляхом інвестицій у зміцнення економіки країн-донорів стихійної міграції та припинення збройних конфліктів, що їх породжують.
По третє, триваюча восьмий рік збройна агресія Росії проти України, що тимчасово окупувала Крим і частину Донбасу, не отримала належної реакції як з боку держав-гарантів Будапештського меморандуму, так і світової спільноти загалом.
Подібне заохочує агресора до подальшого поглинання України (постійні провокації на східному фронті та зосередження бронетанкових сил, САУ і особового складу, чисельністю до 100 тис. багнетів) та агресивної експансії в Європу і Світ. Із цією метою Кремль намагається використовувати проти України і Європи енергетичний шантаж, ключовим геополітичним інструментом якого є "Північний потік - 2".
Після підписання низки документів щодо легітимізації так званої Союзної держави (Росія- Білорусь) та ухвалення нової спільної воєнної доктрини, Мінськ, втрачаючи суверенність, послідовно прямує у фарватері путінської політики як стосовно Києва, так і ЄС та трансатлантичного партнерства. Свідченням є і підписання союзниками угоди про продовження дислокації на території Білорусі військових об'єктів РФ ще на 25 років.
Тому є всі підстави вважати, що так звана операція "Шлюз" є спільним проєктом ФСБ РФ і КДБ РБ із гібридного застосування фактору біженців для тиску на ЄС. При цьому переслідується не лише антисанкційна мета щодо персоналій. Москву і Мінськ турбує можливість зриву сертифікації "ПП- 2", так як у ЄС і США існують різні думки.
Але на сьогодні Терези схиляються до позиції, що процедура повинна відповідати третьому енергопакету Єврокомісії і за участі української сторони. А Конгрес США настирливо педалює додаткові санкції проти трубопроводу з урахуванням інтересів Києва.
Враховуючи таке, Москва і Мінськ накопичують ресурс біженців (близько 5 тис. осіб) на кордоні з Польщею (вважай ЄС) як інструмент посилення шантажу на Євросоюз для прискорення сертифікації та введення в дію трубопроводу. Варто зазначити, що офіційний Київ неодноразово попереджав західних партнерів про можливість застосування Москвою "ПП- 2" як геополітичної зброї.
Як розвиватимуться подальші події покаже час. Однак Україні потрібно і надалі спільно із дружніми партнерами політико-дипломатичними та інформаційними акціями блокувати запуск трубопроводу, особливо у складі багатосторонньої комісії ЄС із його сертифікації.
Водночас, вживати вичерпні заходи по зміцненню кордону із Білоруссю і Росією для попередження та оперативного припинення провокацій ФСБ РФ і КДБ РБ із використанням біженців. І ні в якому разі не вестися на вочевидь підкинуті спецслужбами РФ провокативні пропозиції якогось там експерта із зовнішньополітичних питань фракції СДПН у Бундестазі Н. Шміда (дані DW) про залучення України (зрозуміло чому не Росії ) до вирішення проблем біженців через надання їм притулку на час, поки триватиме розгляд їх заяв про надання притулку в ЄС.
Адже в ситуації, що склалася, проблему біженців зобов'язані вирішувати Білорусь, Росія, ЄС та Червоний Хрест і відповідні структури ООН. А застосування гебешних спецоперацій та зверхнє лицемірство окремих суб'єктів ЄС призводять лише до катастрофічних наслідків для європейської і світової громадськості.