Виклики політичного сезону

В Україні стартував черговий політичний сезон, що вже несе в собі перспективи несподіваних сюрпризів.

Так, виступи на погоджувальній раді очільника партії " Слуга народу" О. Корнієнка та Голови ВР України Д. Разумкова на відкритті чергової сесії справляють враження, що чинна влада існує у відстороненій віртуальності відносно вже семирічної збройної агресії Росії проти України.

У своїй промові пан О. Корнієнко лише на завершення згадав про можливі наміри стосовно сектору безпеки, безвідносно до війни на сході країни. Д. Разумков серед п'яти пріоритетних напрямків роботи сесії ні словом не обмовився про законотворчість стосовно зміцнення оборонно-безпекового сектору та міжнародної проукраїнської коаліції  у контексті агресії Росії.

Водночас, у своєму спічі співкерівник фракції ОПЗЖ Ю. Бойко у кращих кремлівських наративах переклав вину за російську агресію на Україну, постільки влада, з його слів, не виконує Мінські домовленості, щоб забезпечити обіцяний мир на Донбасі. Належної реакції з боку Д. Разумкова не відбулося .

Чи таких дій від правлячої коаліції очікує суспільство? Питання риторичне. Поза сумнівом, що проблеми економічного зростання, забезпечення громадянам належних   соціальних стандартів на фоні галопуючих цін, тарифів та зростаючого податкового навантаження (що протирічить ідеології лібертаріанства), а також інституціональне  реформування є пріоритетними.

Проте в умовах війни парламент конституційно зобов'язаний бути координаційним центром мобілізації державного управління і суспільства для створення потужного оборонного щита для гідної відсічі агресору. Особливо , в умовах парламентсько - президентської республіки. А також враховуючи домовленості в оборонній сфері із американською стороною під час візиту В. Зеленського в США та в рамках декларації "Кримської платформи".  В реалізації яких ВР України належить одна із провідних ролей, особливо в розгортанні парламентської дипломатії у геополітичному вимірі.

Тому і виникають запитання до монобільшості та Д. Разумкова  відносно публічного замовчування агресії Росії і ймовірного ігнорування заходів відсічі.

Але якщо це тактика, спрямована на те, щоб не дражнити В. Путіна для досягнення домовленостей про передбачувано капітулянтську зустріч В. Зеленського у Москві із кремлівським Узурпатором, то Україна постає перед загрозою поступової втрати суверенності. Постільки позиція Москви стосовно ОРДЛО і Криму та вступу України в НАТО є загальновідомо не поступливою і там уміють торгувати на свою користь (що повинен враховувати без ілюзій міністр Кулеба ).

Якщо ж до такого В. Зеленського спонукає американська сторона, то президенту варто нагадати наступне. Під час свого виступу у ВР України в грудні 2015 р. в той час віце- президент США Д. Байден, посилаючись на історичний досвід американського державотворення і вітаючи зміни до Конституції України стосовно децентралізації, допускав можливість унормування в Основному законі особливого статусу тимчасово окупованих територій Донецької і Луганської областей та надання їм автономії із власною правовою, економічною, фінансовою, безпековою і гуманітарною системами.

Пропонувалося (що влаштовувало Росію) легітимізувати так звані " ЛНР" і " ДНР ", що фактично трансформувало унітарну державу в конфедерацію. Очільнику країни варто брати до уваги і виступ у 1991р. в українському парламенті президента США Д. Буша старшого, який після візиту у Москву, закликав Україну залишатися у складі колишнього СРСР.  До честі тодішньої владної еліти, зазначені пропозиції не були враховані. Подібне не повинно бути на порядку денному і тепер.

Бо є досить вірогідним , що таке не сприйметься громадянським суспільством та значною частиною воєнно-політичної еліти і покличе до життя жорсткий соціальний протест, а можливо і чергову революцію. Тому влада і громадськість нарешті повинні консолідуватися для всеосяжних зусиль для відсічі російській агресії  та попередження можливих драматичних наслідків від  незбалансованих і популістських владних прожектерів . Останні повинні усвідомити, що із кремлівським монстром боротися можливо у союзі із  надійними стратегічними партнерами .

Верховна Рада, як представницький орган нації  в таких питаннях повинна відігравати визначальну роль (звичайно якщо вона не корумпована і некерована проросійськими олігархами). Ні в якому разі не підігравати  кон'юнктурним забаганкам високопосадовим дилетантам, які можливий візит в Москву В. Зеленського розглядають як розважальні гастролі  "95 кварталу".

Вітчизною не торгують!

                                                                                                                                                                                                                                                                                                   Василь БОГДАН,

                                                                                                                                                                                                                           експерт з питань безпеки, генерал- лейтенант, публіцист