Цього літа на звичний для багатьох відпочинок значно вплинуло поширення вірусу. Обмежені напрямки польотів за кордон, карантинні обмеження всередині країни та бажання не наразити на небезпеку себе та ближніх змушують коригувати або навіть відмовлятися від деяких планів на літню відпустку.
Та це водночас нагода замислитися про відпочинок, найперше, для душі, для наповнення духовного світу. Чи залежить він виключно від зміни обставин та локацій? Та чи вмієте ви духовно відновлюватись навіть у невеликих часових проміжках між роботою?
Справжній відпочинок мотивує на майбутні звершення, додає натхнення, яке ми можемо черпати навіть у рідному місці. Особисто для мене таким місцем у Києві є Видубицький монастир, де поєднана краса Божого храму та природи. Архітектурний ансамбль святині із трьох боків оточений крутими схилами Національного ботанічного саду. А з четвертого боку, що на заході від монастиря, видніється величний Дніпро.
Ця місцевість чарівна та різноманітна в усі пори року. Зокрема влітку на території монастиря квітнуть троянди. За ними ретельно доглядають монахи та послушники обителі, звільняючи від бур’янів. Коли приходжу сюди перепочити, то роздумую, звертаюся до Бога у молитві, адже саме Господь зміцнює всіх нас, надихає та звільняє душу від сум’яття, наче від бур’янів.
Тож молитва – необхідна для відпочинку духом, адже позбавляє тривоги, збентеженості, багатьох страхів та переживань. Гармонійний відпочинок потрібен не лише для тіла, але й для нашої душі, на яку часто впливають різноманітні стресові ситуації та спокуси, що мають властивість руйнувати, ранити, якщо ми піддаємося їм. Молитва, натомість, відновлює та заспокоює, а також робить сильнішими у боротьбі зі стресом та гріхом.
Пригадайте також, що на сьомий день створення світу Господь спочив: «І звершив Бог до сьомого дня діла Свої, які Він робив, і спочив у день сьомий від усіх діл Своїх, які чинив. І благословив Бог сьомий день, і освятив його, бо спочив від усіх діл Своїх, які Бог чинив і створював» (Бут. 2: 2 – 3). Бог показує нам приклад кропіткої праці, після якої необхідно перепочити. І ми, як християни, досі у сьомий день тижня, у неділю, відпочиваємо від усіх буденних справ, щоби присвятити день духовному відновленню – у молитві, зокрема на Божественній літургії.
Розумію, що багато із вас втомились цьогоріч і від труднощів, що спричинила пандемія. На жаль, вона продовжує змінювати плани і на відпочинок. Проте це спроба навчитись відпочивати, звільняти свої думки, знімати напругу у рідних знайомих місцях, які можна відкрити для себе з іншого боку. І головне – не забувати про духовне оновлення, яке нам приносить щира розмова із Богом.