Як заповідав Тарас...
У 1944 році на «Мосфільмі» вийшов фільм «В шесть часов вечера после войны». >>
Петро і Марина Порошенки у Биківні.
Мільярди вір зариті у чорнозем,
Мільярди щасть розвіяні у прах.
Душа горить. Палає лютий розум.
І ненависть регоче на вітрах.
Коли б усі одурені прозріли,
Коли б усі убиті ожили,
То небо, від прокльонів посіріле,
Напевне б, репнуло від сорому й хули.
Василь Симоненко написав цей вірш після потрясіння, яке він пережив на місці поховань жертв сталінських репресій у Биківні.
Науковці кажуть, у Биківнянському лісі протягом найстрашніших років Великого терору знайшли свій останній притулок від 30 до 100 тисяч закатованих. Кожного разу, коли буваю там, відчуваю, як земля просякнута кров'ю, а крики жертв застрягли у гілках дерев, — жахаюся від усвідомлення величини скоєного злочну.
«Спеціальні потреби» — офіційна мета виділення цієї земельної ділянки. Це рішення збереглося в архівах. Так більшовики приховували свої жахливі злочини. Насправді цьому лісу судилося стати справжнім «українським некрополем».
Інтелігенція, державні і релігійні діячі, жертви так званих «чисток», колишні військовополонені, представники польського, німецького, болгарського, литовського і багато інших народів, на жаль, досі не встановлених людей покояться у цьому скорботному місці.
Трагедія комуністичного терору має стати повчальним уроком на майбутнє, надійним запобіжником від спроб реанімувати «русский мир» на нашій українській землі.
Вічна пам’ять усім жертвам репресій, похованим у Биківнянському лісі, у інших місцях розстрілів в Україні і за її межами. Ми пам’ятаємо...
Як повідомляла «УМ», Український інститут національної пам'яті та Меморіальний заповідник "Биківнянські могили" закликали українців долучатися до онлайн-акції "Дзвін пам'яті" до Дня пам'яті жертв політичних репресій.
У 1944 році на «Мосфільмі» вийшов фільм «В шесть часов вечера после войны». >>
Вселенський досвід переконливо засвідчує згубність ігнорування безпеки громадянського суспільства і держави. >>
Основне: в Новгороді знайшли печатку середньовічного українського князя Ярослава з тризубом - символом Київської династії. У Новгороді, який захопили, знищили і приєднали до себе московити у 1478 році. У Новгороді, який заснували кияни на початку 10 ст. (без жодних Рюриків) >>
Василь Кук - один із тих, хто готував відновлення незалежності 30 червня 1941 року. І він залишив цікаві спогади про цей важливий день у Львові >>
Було б добре, щоб у складі нашої переговорної групи були грамотні історики. Найкраще - з числа тих, які воюють в ЗСУ. Вони б мали відбивати брехню та маніпуляцію московитів, котрі давно зробили псевдоісторію своєю зброєю. >>
Повстанці для місцевих були «нашими хлопцями», своїми. Бо справді більшість із них ще вчора були їх сусідами, родичами, які жили поруч, перш ніж їм довелося взяти до рук зброю вони разом працювали, святкували, часом сварилися, потім мирилися. >>