Відчуваю Львів як оголений нерв українського життя

Мій дорогий Львове, дорогі львів’яни! Я вітаю королівське місто Данила і Лева з 764-річчям.

Я гостро відчуваю Львів як оголений нерв українського життя. З дивовижною силою він проймає нашу історію і додає ритму та поштовху кожному українському серцю. Пристрасть, іронія, інколи обережна відстороненість і водночас щоденна любляча присутність у житті України – і це все є Львів.

Я промовляю словами подяки до кожного мешканця Львова, який зробив власний громадянський внесок у відродження української державності 1991 року та здобуття суспільної свободи у 2004 та 2014 роках.

Так, для мене немає різниці поміж міст і регіонів України і це очевидно. Водночас для мене існує поняття виразного і консолідуючого національного характеру, яким живе Львів.

Я твердо знаю – Україна стане насправді великою лише тоді, коли перестане прислухатися до нав’язаних їй міфів з Кремля про східняків і західників, а буде натомість говорити з єдиною національною впевненістю.

У цьому контексті роль Львова особлива. Бо саме через Львів пролягає наш смисловий європейський шлях. І саме Львів покликаний залишатися його рушієм. А отже – бути діяльним. А отже – постати зі стану очікування і продемонструвати успішний приклад українського життя.

Кардинал Йосип Сліпий казав: «Я буду таким кардиналом, яким ви будете народом. Як ви будете великим народом, я буду великим кардиналом. Але якщо ви будете малим народом, мені буде важко здійснити великі діла».

На сторожі того, щоб не стати малим народом, в Україні стоїть місто Лева! Хай ця велична сторожа завжди буде ревною і достойною. Цього потребує Україна.

І це – найважливіше, що я хочу побажати дорогому і рідному мені місту. Побажати і зі щирою душею промовити:

Я люблю і вітаю тебе, мій дорогий Львове!