Як нам відхреститися від росії
Мабуть, захмарним цинізмом буде твердження про те, що чим більше українських дітей зачепить ця війна з росіянами, тим довшим буде той відрізок часу, якого нам повинно вистачити, щоб повністю відхреститися від росії. >>
Фб - «експерти» і експерти справжні, щиро шановані мною люди в ці дні присвятили чимало рядків тому, що повернення російської делегації не має жодного відношення до нового президента, що ганебне рішення було прийнято європейськими столицями давно, Асамблея злилася б під Москву в будь якому випадку.
1. Дійсно, про повернення російської делегації Генсек РЄ Янгланд, президент ПАРЄ Аграмонт і його наступниця мріяли давно й працювали над цим довго і наполегливо, не шкодуючи часу на поїздки в Москву і європейські столиці. Але ми з президентом Порошенком , з МЗС , українським послом в РЄ Дмитром Кулебою , з АП кілька років протистояли цим планам . Особливо важко - в 18, коли європейські столиці відчули наше послаблення, пов‘язане , в тому числі, з виборчим періодом. Але нам вдавалося ламати їх сценарії, в тому числі в січні 19 . Сценарій « повернення» був реалізований в період, коли Україна через низку причин втратила певну активність наззовні І можливість переконувати наших партнерів в нормандському форматі в хибності підігрування Кремлю.
2. Ми далекі від думки , що Зеленський міг би перетиснути Берлін і Париж. Й так само далекі від примітивного пошуку « невістки» Але від нього очікували як мінімум активноі позиції , боротьби , навіть з усвідомленням поразки. Пару речень на брифінгу в Парижі і пару тез під час зустрічей- це лише дипломатичний ритуал. А президенство - це лідерство, особливо важливе в зовнішній політиці. В нового президента зараз - медовий місяць з нашими партнерам, цей період міжнародного захоплення його високим результатом на виборах буде дуже коротким . Й треба витиснути максимум- для підтримки України. Це потребує активності, нових ініціатив, постійних контактів з партнерами, не ритуальних , а змістовних . Бачимо інше- невпевненість, невнятність, непереконливість, фішечки і фєнєчки замість змісту . Результатом такоі політики стане поступове зникнення України з порядку денного світових лідерів, обговорення України і українських питань без України, перезавантаження взаємин ЄС - США- РФ за наш рахунок і без врахування нашої позиції. Цього б не хотілося допустити.
3. Українська делегація завжди узгоджувала наші позиції з МЗС і АП, аби діяти спільно. Й цього разу ми просили про зустрічі з міністром Клімкіним, з АП, з президентом. Мали дискусію з заступником міністра ЗС С. Кислицею ,але від президента не отримали жодної відповіді. Сподіваюся, він знайде час зустрітися з делегацією після червневої сесіі, дискусію щодо нашої співпраці з РЄ і ПАРЄ треба провести зараз, враховуючи нові реалііі і не чекаючи нового парламенту і уряду.
4. Ми з розумінням ставимося до зовнішньополітичної недосвідченості президента, але ж країна не може бути заручником цієї обставини. Врешті- решт, він сьогодні - бренд України. Й хотілося б, щоб Україна за час його брендства не втратила свої позиції в світі.
Тому щиро бажаємо президенту швидше опановувати президентську зовнішньополітичну науку й демонструвати переконливі результати успіху. Це важливо для України.
Р. S. Я вже не в Страсбурзі. Маю інше, важливе і давно заплановане відрядження. Але подумки там , з делегацією, з нашими 12 спартанцями, які сьогодні знову будуть битися, навіть якщо сили нерівніі і кон‘юктура не на нашому боці. Бо цього вимагає наша совість.
Мабуть, захмарним цинізмом буде твердження про те, що чим більше українських дітей зачепить ця війна з росіянами, тим довшим буде той відрізок часу, якого нам повинно вистачити, щоб повністю відхреститися від росії. >>
18 жовтня 2025 прес-секретар Білого дому пані Керолайн Лівітт звернулася з відозвою, в якій є така фраза: «Президент США сказав обом сторонам: війна триває занадто довго, занадто багато невинних людей загинуло. >>
У 1944 році на «Мосфільмі» вийшов фільм «В шесть часов вечера после войны». >>
Наприкінці 40-х років минулого століття в Україні народилася щемлива й харизматична пісня «Вчителько моя» Андрія Малишка та Платона Майбороди. >>
У цьому був весь Андрій, онук кулеметника Української Галицької Армії, племінник воїнів УПА. Все своє молоде життя він готувався до боротьби за незалежну Державу. І готовий був покласти за це своє життя. >>
Бо ми, Українські Націоналісти, та й загалом Українці, можемо бути Друзями і Побратимами, а можемо бути страшними недругами, які спитають за окупації, знущання, пацифікацію тощо… >>