Еківоки цих днів

Еківоки цих днів.

Незважаючи на польові роботи, застілля не відкладаються, адже все основне, навіть на маленьких ділянках, робиться машинами. Це- попри зубожіння – за улюбленим словом української опозиціонерки №1, що поступилася без п'яти хвилин президенту.

Не перериваються і застільні політичні розмови, іноді – доволі глибинні, з еківоками в історію.

Випадковий гість з Путивля нагадав, що не так уже й давно, якихось 414 років тому один самозванець вже облагодіяв, було, його тамтешніх предків-хліборобів: на 10 років звільнив їх від податків.

І пішло в нас поїхало.

Григорія Отреп'єва російський народ прийняв за царевича Дмитрія. Володимира Зеленського український народ прийняв за зіграного ним у кіно президента Голобородька і ось-ось теж може вручити йому владу.

Отреп»єв був сильним «думкою народною», як сказано в Пушкіна в «Борисі Годунові». Зеленський-Голобородько сильний тим же, як сказано в мене за столом.

Народна думка про Отреп'єва-царя змінилася менш ніж за рік – наслідки відомі.

Народна думка про Зеленського-президента, якщо він ним стане, теж, звісно, зміниться.  Через який час, моє застілля думати не стало, а те, що було сказано про наслідки, залишу при собі.

З подачі путивльського гостя повернулися до програми Лжедмитія: що він хотів зробити на своєму посту, який одразу ж назвав імператорським, і що саме зробив.

Самозванець, хай не буде ніколи забуто, був західником. Безбашеним, кривлякою, схожим на паризького комедіанта( і російського скомороха), але західником. Він хотів штовхнути Росію не куди-небудь, а, по-теперішньому, - в ЄС і НАТО, і, дещо встиг: скасував, наприклад, платність судів.

Помітно заважала йому, на жаль, залежність від наркоти, так званої, сивухи. Та зробила його безпечним. Здається, він був під цим ділом в тієї миті, коли до нього, аби порубати його на шматки, увірвалися москвичі, що змінили про нього свою думку: погрався, мовляв, через нашу і на нашій дурості – і доста.

Що планує зробити Зеленський-президент, ми не знаємо, а частина людей, що полюбила його, і не цікавиться. Що встигне зробити – побачимо, якщо доведеться. Не виключено, що теж тільки хороше і нічого поганого. Тоді серед думок, яким буде зустріта завіса, що впала, в залі промайне і співчуття.

Анатолій Стріляний, 10 квітня 2019 року, Фейсбук