Зеленський – ніякий не Дональд Трамп

08:24, 10.04.2019

Неочікуваний успіх Володимира Зеленського в першому турі президентських виборів в Україні має немало спільних рис із таким самим несподіваним ростом популярності Дональда Трампа, що переміг на президентських виборах 2016 року в США. В обох випадках експерти й журналісти не сприймали їхніх кандидатур усерйоз.


Французька редакція «Euronews» назвала свою статтю: «Volodymyr Zelensky: “le Trump ukrainien”» («Володимир Зеленський: український Трамп»). І справді, у Трампа й Зеленського є шість неприємних спільних рис.


По-перше, вони досягли успіху, бо змогли протиставити себе всім і всьому, що їм передувало. Трамп і Зеленський – позасистемні кандидати, що виступили проти «старої гвардії» в Республіканській і Демократичній партіях у першому випадку та проти всіх політиків у другому випадку.


Трамп створив загрозу всім кандидатам-республіканцям на виборах 2016 року і представникам «старої гвардії» з Республіканської партії. Протест із боку Зеленський було спрямовано не тільки проти Порошенка, а й не меншою мірою проти Юлії Тимошенко й Анатолія Гриценка – кандидатів, які втретє брали участь у президентських виборах.


По-друге, їхнє повстання проти системи багато в чому виявилося фейковим. Трамп – великий бізнесмен із серйозною підтримкою іншого бізнесу й аж ніяк не людина з вулиці. Зеленський також є великим бізнесменом, що має зв’язки з Ігорем Коломойським – власником телеканалу «1+1», на якому транслюють серіал Зеленського «Слуга народу». Журналісти чудової антикорупційної передачі «Схеми» україномовної служби «Радіо Свобода» виявили глибокі й дуже тісні зв’язки Коломойського із Зеленським.


Третя схожа риса стосується податкової звітності. Трамп – перший президент США, що відмовився оприлюднювати свою податкову декларацію. Зеленський зі свого боку відповів відмовою на запит Громадського руху «Чесно» подати свою декларацію за 2018 рік.


Що вони приховують насправді – відкрите питання. Щодо Трампа ходять чутки, що він перебільшує свої статки. Водночас українські журналісти виявили, що Зеленський має серйозні бізнес-інтереси в Росії, отримував гроші від російського уряду під час війни та володіє розкішним незадекларованим майном в Україні та Європі.


І хоча чинний президент Порошенко також мав бізнес у Росії, після 2014 року він або втратив його внаслідок рейдерства російської держави, або продав його.


По-четверте, і Трамп, і Зеленський – вихідці з шоу-бізнесу. Трамп був учасником шоу «The Apprentice», яке тривало 15 сезонів із 2004 до 2015 років. Зеленський – головний актор телесеріалу «Слуга народу», третій сезон якого транслюють нині. «Слугу народу» запустили в жовтні 2015 року – за десять місяців після того, як Коломойського усунули з посади керівника Дніпропетровської облдержадміністрації. Це трапилося незабаром після того, як Коломойський намагався використати парамілітарні угрупування в Києві, аби утримати контроль над державною нафтопереробною компанією «Укрнафта».


По-п’яте, Росія відчуває антипатію до конкурентів Трампа й Зеленського – Гілларі Клінтон і Порошенка. Російський націоналіст Володимир Жириновський, який завжди був відданим союзником Володимира Путіна, нещодавно відверто підтримав Зеленського й піддав критиці Порошенка. Він, зокрема, сказав: «Ніхто в Росії не чекає переобрання Порошенка!»


Заступник директора московського Центру політичних технологій Олексій Макаркін так само розповів газеті «Ведомости», що Москві вигідна перемога Зеленського, бо він буде «слабким президентом», адже не має команди й досвіду в політиці.


По-шосте, і Трамп, і Зеленський демонстрували вороже ставлення до своїх опонентів і озвучували словесні погрози тим, хто їх критикував. У цьому вони відрізняються від Гілларі Клінтон і Порошенка. Зеленський, наприклад, попередив, що не забуде своїх критиків.


І хоча Трамп і Зеленський нагадують одне одного в деяких аспектах, між ними також є чотири важливі відмінності.


По-перше, Трамп має свою ідеологію, тоді як Зеленський – ні. Прихід до влади Трампа нагадує ріст популярності популістів і економічних націоналістів у США, Латинській Америці та Європі. Коли Зеленського запитали, хто його улюблені політики з міжнародної арени, він обрав французького президента Емманюеля Макрона, який сповідує антипопулістські погляди, й новообраного президента Бразилії та відвертого популіста Жаїра Болсонару. Ці два політичні діячі не мають нічого спільного, що вкотре продемонструвало брак розуміння політики з боку Зеленського.


По-друге, Трамп неодноразово називав себе націоналістом, а слоганом його виборчої кампанії була фраза «Зробимо Америку великою знову!» Зеленського, натомість, неможливо назвати націоналістом: як російськомовний єврей зі сходу України він радше має антинаціоналістичні погляди. Зеленський критикував передвиборчі гасла Порошенка «Армія! Мова! Віра!» Насправді виборчий слоган Порошенка «Від Крут до Брюсселю: ми йдемо своїм шляхом» більше нагадує «Зробимо Америку великою знову!»


По-третє, Трамп співпрацював із Республіканською партією понад десять років, і його ідеологічні погляди на питання міграції та вільної торгівлі вже давно усталені. Цього не можна сказати про Зеленського, який досі не показав українцям своєї програми.


По-четверте, Трамп – на відміну від Зеленського – почуває себе впевнено й навіть самовпевнено на дебатах. Зеленський кинув виклик Порошенку, запропонувавши провести дебати на Олімпійському стадіоні в Києві. Однак коли Порошенко прийняв цей виклик – чого Зеленський не очікував – він одразу дав задній хід. Зеленський використав актора, аби здати аналіз крові у приватній клініці, а оприлюднені результати аналізів виглядали підробленими через розбіжності в датах.

 

Водночас його жартівливий заклик до Тимошенко стати ведучою дебатів провалився.


Прорив Зеленського в першому турі президентських виборів в Україні дещо нагадує перемогу Трампа в США, однак у них куди більше відмінностей, ніж спільних рис. Трамп – американський патріот і націоналіст зі зрозумілими ідеологічними цінностями. Чи можна вважати Зеленського патріотом і які цінності він сповідує – суцільна загадка, яка виглядає вкрай небезпечно в часи війни Росії проти України.
 

  • Нумерологія і вибори: ефект «Стрекози»

    Не хочеться вірити у фатальність чисел, проте цифрові енергії іноді бувають настільки красномовними, що мимоволі починаєш визнавати певну закономірність. Судіть самі. >>

  • Вихід один — покладатися на власні сили

    1 грудня 1991 р. український народ більш ніж 90 відсотками голосів підтвердив Акт проголошення незалежності України. Інакше й бути не могло, тому що це була віковічна мрія і боротьба народу за свою дер­жавність. >>

  • Півсотні шуфричів знахабніли

    Знадобилося цілих 50 років, аби моя стурбованість заміною української мови на російський «язик» аж на 93-му році мого життя майже зникла після прийняття Верховною Радою України Закону «Про забезпечення функціонування української мови як державної». >>

  • У нас всі постійно проти чогось, вже якось час бути за

    Сьогодні російський представник з трибуни Ради Безпеки ООН вчергове збирається розповідати про утиски російської мови в Україні. Ну, щоб зрозуміти рівень цих утисків, достатньо пройтись центром Києва та на власні вуха почути, як в нашій столиці по-звірячому пригнічують російську на побутовому рівні >>