Як врятувати Авдіївку?

00:44, 03.02.2017

Як примусити бойовиків припинити вогонь і дати можливість ремонтникам відновити пошкоджені комунікації в Авдіївці?

 

У 2014 – 2015 роках, коли я очолював Луганську обласну військово-цивільну адміністрацію, наші населені пункти неодноразово опинялися в такій же ситуації, як зараз Авдіївка. Було й набагато гірше – доводилося на бронетехніці евакуювати дітей чи пацієнтів лікарень прямо під час обстрілів.

 

Ми теж спочатку свято вірили в ОБСЄ, координаційну групу з питань припиненнявогню і так далі. Один раз представники ОБСЄ навіть домовилися з бойовиками, що ті пустять на нейтральну територію біля Трьохізбенки наших ремонтників для відновлення перебитого обстрілами газопроводу і ліній електропередач (ЛЕП). Взимку 2014-го люди там замерзали без світла й тепла!

 

Але як тільки ремонтники вийшли до місця пошкоджень, козачки так званого всєвєлікого войска донского відкрили по них вогонь із мінометів і стрілецької зброї. Людей вдалося вивезти тільки завдяки бронетехніці 24-ї бригади з Яворова.

 

Під час інших таких «домовленостей» ремонтники неодноразово потрапляли під вогонь і отримували поранення чи навіть гинули. Тому ми перейшли до іншої тактики.

 

Луганська область (так само, як і Донецька) має спільні комунікації з окупованою територією. І як тільки бойовики перебивали наші ЛЕП, ми у відповідь перекривали воду, газ чи світло в «лнр». Через кілька годин їхні переговорники самі виходили на нас і гарантували повне припинення вогню до відновлення комунікацій і навіть відправляли на нейтральну територію своїх ремонтників.

 

Ми застосовували цю тактику неодноразово і навіть не турбували з цього приводу вище керівництво держави. Скажу з досвіду, що надії на добру волю бойовиків, Росію, Мінськ чи ОБСЄ – марні. Іншого виходу, ніж перекрити їм комунікації, немає. Поряд Донецьк, і вони дуже швидко відчують, що таке жити без води чи світла. Це найбільш перевірений спосіб, який завжди діє!

 

Джерело

  • Поминання предків: давнє й сьогодення

    Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>

  • Музичний діалог батька і доньки

    У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>

  • Після теракту на Голосієві: про право на зброю та відповідальність поліції

    Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>

  • Майбутнє України народжується у самому горнилі війни

    Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>