Нова політика Дональда Трампа

В емоційній і пафосній інавгураційній промові Дональда Трампа є одна невелика фраза, яка, можливо, проливає світло на його підходи до світової політики. Вона звучить так: We do not seek to impose our way of life on anyone, but rather to let it shine as an example for everyone to follow. Ми нікому не прагнемо нав'язати наш спосіб життя, скоріше він буде сяяти для всіх інших як приклад для наслідування.

Річ у тому, що в Америці ще на початку 20 століття (можливо і раніше) відбувалися дискусії про її методи у стосунках зі світом. Одні доводили, що Америка має будувати зразкову демократію, яка стане дороговказом для інших і не втручатися у чужі справи. Інший підхід: Америка має активно поширювати свої цінності (малася на увазі свобода і демократія) по світу.

Домінуючим виявився другий підхід. Американці активно діяли по всьому світі, поширюючи свої цінності. Власне, одним з прикладів такого поширення можна назвати план Маршалла для післявоєнної Німеччини. Хоча є приклади і невдалого «поширення» - скажімо, війна у В'єтнамі.

Барак Обама прагнув витягти Америку з конфліктних ситуацій у світі, там, де американська присутність не давала результатів. В кінцевому підсумку вакуум заповнювався всілякими радикальними силами. На закінчення свого терміну «миротворець» Обама підписав закон про розміщення зброї у космосі.

Фактично цей жест може свідчити про провал його політики невтручання. Адже так званий світовий порядок тримається на потужному військовому потенціалі США, а відтак і НАТО. Саме потужна зброя гарантує повагу до встановленого світового порядку. Пригадуєте оту фразу, яку приписують мафіозі Аль Капоне: добре слово і пістолет значно переконливіше, ніж просто добре слово. Оце саме воно і є.

Тим часом, Трамп вищезгаданою фразою дає зрозуміти, що не збирається нікому нічого нав'язувати і схильний до того, щоб вибрати перший із підходів, себто будувати зразкову демократію у себе в країні, а інші, мовляв, підтягнуться.

Якщо він справді почне втілювати такий підхід у життя, то, боюся, що на планеті стане ще неспокійніше. Мабуть, у дев'ятнадцятому столітті і раніше можна було ізолюватися від світу у будувати в себе те, що вважаєш за потрібне. Та й то далеко не завжди.

А за наявності сучасних ядерних озброєнь в руках дикунів на зразок Північної Кореї і напівдикунів Російської Федерації, потужних можливостей сучасних технологій навряд чи вдасться самоусунутися. Бо це породить ще більшу кількість світових конфліктів. І вони неодмінно заважатимуть Америці будувати зразкову демократію.

А психологічно його промова була побудована непогано. Він спрямував свій гнів, а відтак гнів простого американця на егоїстичний Вашингтон, який жирує і не має наміру ділитися з рештою країни. Результатом цього стали закриття заводів, скорочення робочих місць, зменшення можливостей отримати гідну освіту тощо. Він обіцяє, що не Вашингтон контролюватиме народ, а народ контролюватиме уряд. І так далі в такому ж дусі.

Набір гасел, який має сподобатися «маленькому американцю» і створити в нього ілюзію, що оцей новий уряд під началом Трампа зробить його життя щасливим і багатим. Чи багатіє американець думкою, яку йому вкладає в голову Трамп? Протести у Вашингтоні і низький рівень популярності Трампа свідчить про те, що не дуже.

Джерело