Ця колонка про кілька важливих речей. Про пам'ятати, про наркотик солідарності «як на Майдані», про Володимира Нечипорука і про шлях олів'є на схід.
Володя Нечипорук робить акцію «Салат для солдат-3» (актуально!) втретє, тому вже є навіть ветерани «Салату». Зробити 2 чи 2,5 тонни олів'є, наприклад, це означає знайти гроші на продукти, купити їх, десь зварити овочі і яйця, знайти місце, де 30-40 людей (два дні по дві зміни) одночасно будуть різати продукти, організувати цих людей - списки, місце зустрічі, різні фартухи, шапочки, рукавички, організувати технологічний ланцюг, розписати пропорції, закупити тару для перевезення цього салату, знайти машину, водія, бензин і знати військові частини, блокпости, госпіталі, куди цей салат доставити дуже швидко, щоб він не пропав і не був просто закускою.
Цей ланцюг такий довгий, що на етапі планування олів'є стає примхою, не такою вже й обов'язковою під обстрілами, ну, і це радянська традиція, і швидко псується, і солдати ж там не голодають і все таке... і треба мати, крім мотивації, впертість і внутрішню переконаність, яка може заразити ще сотні людей, що цей салат олів'є - символ єдності всіх українців у новорічну ніч - на фронті і в тилу, наш фан, наша пригода, наш клуб, щоб у передноворічному дурдомі взяти на себе організацію ще й такої колективної акції.
«Дивись, це пані Катерина, вона заслужений лікар України, онкохірург, знайшла нас у Фейсбуці, Віктора Кривенка ти, мабуть, знаєш, він - народний депутат, це мій однокурсник Василь Яцура, він збирає книжки на фронт, у госпіталі, в реабілітаційні центри, і бібліотеки на Сході», - Нечипорук же теж журналіст, йому цікаві історії.
За столом, коли всі розібралися з процесами (а був навіть чоловік, який через брак місця за столами, робив трудягам чай і каву), і виявилося, що немає соліста, щоб затягнути пісню - не куди попало, а професійно, почали представлятися.
Моя сусідка по моркві Світлана, мама 10-місячної дівчинки, як і я, на "Салаті" була вперше - минулого року була на останніх місяцях вагітності, тому не змогла. Вона підійшла до процесу найраціональніше - принесла овочерізку, і різала продукти з неймовірною швидкістю. Вагітна редакторка економіки газети "День" прямо з кухні поїхала на літучку.
Фантастична шестикласниця Ніколь, донька архітектора і режисера fashion-постановок Сергія Бобака, нарівні з дорослими кришила яйця й ковбасу, без втоми, без жодного пхи.
Волонтерки "Бойові швачки", які збираються у військовому госпіталі, шиють солдатам труси, плетуть шкарпетки, маскувальні сітки; почули про нарізання олів'є - примчали допомагати.
Наталя, в минулому перекладачка компанії Shell з красивим голосом. Ярослав, який працював жонглером у цирку, відкривав "Експериментаніум", а тепер впроваджує освітні проекти. Співробітники музею української діаспори разом із директоркою пані Оксаною. Олена, яка відряджає циркових артистів у Китай і влаштовує фестивалі фантастики.
Назар, який недавно демобілізувався, розповідає про військові будні - як солдати купують горілку у місцевих, як важливо дружити з волонтерами, як швидко закінчується кава з передач, тому її треба передавати в 5 разів більше, ніж чаю.
Власник будівельної фірми і актор озвучки на швидкість "рубають" огірок - в обох відточена техніка шеф-кухарів.
Слово "патріотизм" не прозвучало ні разу, зате багато разів - мир. Відчуття дежавю - так злагоджено, усвідомлено і разом було на Майдані.
...Буває, закриваєш очі, і уявляєш, як твоя подруга їде нічним автобусом в Одесу, що вона бачить за вікном, як освітлені міста змінюють темні, без жодного ліхтаря села; як син ночує у палатці десь у таборі виживання, які звуки за тентом, як поруч іще двоє ворочаються, як він кутається в спальний мішок і скручується бубликом.
Чомусь я уявляла, як ці пластикові відра з олів'є щільно утрамбовані в бусику їдуть на Схід, водій слухає радіо і вслухається в звуки за склом, як в першому пункті призначення солдат вивантажує кілька відер, а потім, коли Степанович їде далі, читає написи на кришках.
Люди, ви чудові, спасибі, що нарешті створили новорічний настрій. Усім миру!
Спостерігаю за цією словесною діареєю, яка несеться в соцмережах навколо проблеми створення академічних людей у профільній школі, і ніяк не можу зрозуміти, чому ті, від кого вона йде, не усвідомлюють елементарних речей. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>
У Києві, у Національній філармонії України, відбувся щемкий концерт «Польовий і Польова» із проєкту «Звільнена музика», спрямованого на деколонізацію українського музичного простору та повернення імен і творів, які в радянські часи цілеспрямовано витісняли. >>
Командири усіх підрозділів поліції вже зараз повинні мати реальний бойовий досвід - бо інакше вони не можуть забезпечити правопорядок у країні, де значна частина населення має бойовий досвід і де ворожі терористичні акти - звичайний сценарій ймовірної небезпеки. >>
Ми багато говорили про роль молоді у творенні нашої держави, про той вибір, який кожен із нас робить щодня. Бо Україна сьогодні — це не лише про страшні виклики, це, перш за все, про нашу з вами можливість формувати власну, унікальну траєкторію розвитку. >>
