Концептуальний жлобо-стайл, або Тріумф Голохвастова

Стосовно «крематорію» на Андріївському узвозі. Я колись такий гараж побудував в гаражному кооперативі в Умані. Один в один.

Теж з оцинковки і із старого списаного контейнера. І колір такий же мерзотний і вирізи для вікон. То просто – болгаркою випилюєш, приварюєш електродами-троєчкою.

Головне встигнути, щоб голова кооперативу не побачив раніше строку. А то примусить зрізати цю похабєнь. Ще й штраф заплатити.

Я встиг.

Отже я – концептуальний архітектор в пулі ЮНЕСКО.

Київ, Андріївський узвіз.

«Квадрат Малєвича-Дроздова». Капєц. Припливли.

Для мене Київ з його каштанами і Андріївським, був святим місцем, на якому відпочивала душа.

Я приїздив спеціально, щоб посидіти під каштанами і послухати як кияни ввечері збираються поговорити і поспівати. Ви не пам'ятаєте? Тепер і не побачите такого.

Колись я навіть заночував в машині на Майдані біля фонтану, коли приїхав з Мурманська. Так було тепло і затишно. Як вдома.

Тепер каштанів немає – лише прибацані московські «йолочки» і скляні дебільні куполи засирають колишній затишний і приємний Майдан – обличчя Києва.

А на Андріївському ми грали джаз багато років, знали його в усіх закапелках.

Монмартр – ніщо в порівнянні із нашим Андріївським.

Колишнім Андріївським.

Це був справжній історичний Київ, а не те безлике жлобство із металопластиковими вікнами, нержавійкою і полірованим холодним гранітом.

Знали ми всіх художників і музикантів, разом з туристами засиджувались у відкритих кав'ярнях і на горі Уздихальниці.

Тепер Андріївський і все навколо нього окуповано крутими ресторанами, бутіками і піцеріями із цінами Лондонського Сіті, помноженими на три.

Між мерсами, бентлі і лексусами не пройти.

Мрія Голохвастова – на показ, багато, аляпувато, і позбавлено будь-якого глузду і смаку.

«Архітектор» сміливо говорить нам його словами: «Люді – єто міши, прастітє – кріси! Єто ж вєдь очінь і очінь! Да! Да! Но нєт!».

Голохвастови перемогли і захопили Київ і Андріївський узвіз.

Залишилося ще на Будинок з Химерами приляпати мансарду у вигляді великої оцинкованої каністри з позолоченими ілюмінаторами. Теж концепт. А чого?

Ну і порадити закрити цю халабуду плющем.

Щоб не видно було.

А можна ще палець ноги замалювати маркером – щоб не видно було дірку на шкарпетці у «архітектора».

До речі, посилання на Париж не підходять – я там був і цікавився тими речами.

Там діє категорична заборона на побудову подібних «концептів» – після того як побудували «Пегас-палас», чи як воно там називається. Тому Париж і є центром туризму. А Київ став центром несмаку і «концептуального» гавна із скла і цинкових панелей.

Харківсько-донецький жлобо-стайл.

Від дерев'яних іграшок в дитинстві і відсутності смаку і мізків. Зате амбіції – не менші, ніж у Гауді.

Як писав класик Подерев’янський: «Я зараз такий гумор 3,14здану – вони там всі повсцикаються!»(с)

Євроремонт, мля....

Як тебе полюбити, Києве не мій...

Пи.Си. Яким мудаком треба бути щоб так спотворити єдине історичне місце в Києві, що ще залишилося!

Не своє, не шкода.

Да! Да! Но нєт!

Джерело