Стоп-кадр у Шевченковому краї
Спомин про земляка, Юрія Іллєнка, який народився 9 травня 1936 року в Черкасах. >>
Ось і до мене докотився відомий телефонний розводняк «Мамо, тату, несіть грошей, я під арештом!».
У вранішній час, коли дуже прискорено збираєшся виходити з дому, - дзвінок на мобільний. Номер телефону – «Невідомий».
- Па, па... Папа, - на тому кінці хтось хлюпав у трубку схвильованим і погано поставленим юнацьким голосом, чи то плакав, чи то від нежитю. - Папа, у мене проблеми!
- Які? - я також хлюпнув носом, але вже від стовідсоткового нежитю.
- Папа, я зараз в міліції!
- У поліції! - я вирішив уточнити деталі.
- Шо?.. - голос перестав хлюпати.
- Немає вже у нас міліції, синок! - я шморгати продовжив.
- Шо? - ще раз уточнив мій невидимий друг.
- Ти ж пам"ятаєш, синочок, як у дитинстві я багато розповідав тобі про нагальну необхідність здійснити кардинальну реформу правоохоронної системи України? - продовжив я, переставши збиратися. - І ось вона, реформа - маємо поліцію!
- Папа, вони б’ють мене. Мене посадять.... - таємничий мужчинка знову почав плакати.
- А як же звати тебе, синок? А мене? - знову уточнив я.
Короткі гудки...
Висновків звідси два.
1) Вся ця афера - прімітів і убожище!
2) Аби перевірити, задавайте ідентифікаційні питання. Можна, як у банку – «Дівоче прізвище матері». Вони ж, схоже, набирають номери просто від фонаря, не мають жодної інформації.
3) Ну і номер «Невідомий» має насторожити.
Спомин про земляка, Юрія Іллєнка, який народився 9 травня 1936 року в Черкасах. >>
Продаємо голос владам, делегуємо питання
Компетенція і досвід — вимагають виконання >>
Санкції на Богдана мені не зміг обґрунтувати чи пояснити реальними фактами жоден юрист та депутат. >>
Коли наш воїн, наш звитяжний лицар Микола Андрійчук відходить у вічність, сама українська земля, в образі цього благородного птаха, приходить віддати йому останню шану. Це не просто лелека. Це — дух нашої нації, це голос тисячолітньої історії, що схиляє голову перед подвигом Героя. >>
Так, усі радіють кожному обміну. І всі вдячні за кожне врятоване життя. Але ця радість не скасовує відповідальності перед Героями оборони Маріуполя. >>
Наші пращури добре знали, що смерть це не кінець, а перехід. Душа, як пташка, вирушає у свій шлях, і важливо не тягнути її назад болем, а дати спокій, щоб вона знайшла дорогу до свого світу. >>