Чому «Антитіла» не співають російською?

«Хорошая музыка, хороший клип, но… (я ничего не имею против украинского языка) но он ломает все сознание от прослушивания… Если уж русский язык вам не интересен, я бы лучше прослушал вас в общемировом английском»...       

Спеціально виставляю на загал цей коментар під відео на пісню «Танцюй». Такого за історію групи ми чули і читали багато, приватно. Це – відображення дилеми україномовного шоу-бізнесу.

Наголошую на слові «бізнесу».

Будь-яка україномовна пісня відносно англомовної чи російськомовної звужує аудиторію артиста на YouTube (аналогічно і поза ним) в рази.
Умовно – Eng1.000.000/Rus100.000/Ukr1000. Віднімаємо нулі.

Поправка на мову має величезне значення, друзі.

Чи важко «Антитілам» почати співати переважно російською, чи англійською, як те радять у коментарі? І отримати увагу усього так званого СНД?

Чесно – НІ. Я вільно володію і пишу російською, гірше – англійською.

Чи збільшиться наша аудиторія після цього? - ТАК (як би то не злило «диванних» патріотів).

Чи відобразиться це позитивно на нашому прибутку? - ТАК.

Чи підвищаться бюджети нашого продакшну (кліпи, аудіо)? - ТАК.

Чи покращиться якість? - ТАК.

Не забуваймо, що «Антитіла» – команда із 7 осіб, яка займається виключно музикою. І живе цим.

Так учому ж сенс?

Де фінансова вигода в українській мові пісень?

А ніде! Нема.

Якщо розглядати музичний ринок, то співати українською в порівнянні з іншими домінантними мовами - не вигідно!

Продакшн коштує для всіх мов однаково, а ринок – найменший, менше споживачів і вони дають низьку ліквідність продукту. Додайте несприятливий соціально-історичний шлейф і комплекс меншовартості, де українське (якщо воно не «зацінене»Москвою чи Європою (нішеві аутентичні фолкові виконавці) – сприймається як щось другосортне. Висновки очевидні.

Чому ж тоді ми й далі співаємо українською?

А тому. Не треба розглядати то лише як ринок. Бо та ситуація, яка склалася сьогодні не може продовжуватися завжди. Наше покоління повинно переломити (для початку) стереотип меншовартості, а згодом виховати культуру споживання СВОГО, україномовного контенту. Не «другосортного», а ПЕРШОКЛАСНОГО, свіжого, якісного! Іншого шансу може не бути. І я не драматизую. Поїдьте у Білорусь і все зрозумієте...

Українська пісня – це стратегічний фундамент виживання і розвитку народу. Це – мова у нотах. Це елемент програмування людини для ідентифікації себе українцем.

І якщо кожен артист, що співає на території України буде обирати між долларом та народною ідеєю, доллар.... через пару поколінь ризикуємо втратити одну з важливих ознак народу, і почати відповідати російському визначенню «малороси», «етнічна группа»з російським діалектом....

Саме тому ми в супереч усьому співаємо рідною мовою. Саме тому я ставлюся до усіх колег, які співають або жартують українською зі сцени з особливим трепетом.

Починаючи з ОЕ, Марічки Бурмаки, «Скрябіна», ТНМК, Руслани, «Тартака», ДР, «Бумбокс», «Kozak System», Наталки Карпи, Ірини Федишин, «Ot Vinta», «МоторРола», Наталі Бучинської, Сергія Притули і «Вар'ятів».... і закінчуючи відносно новими на сцені артистами Onuka, Mamarika, «Сальто Назад», «Без Обмежень», NAVI, Latex Fauna, Piano, «Вів'єн Морт», Фіолет, «Один в Каное», Натоліч, «Шоколадка», Arlett, NaVsi100 ... всі вони для мене не просто артисти, а стратегічно важливі функціонери.

Їх, звичайно ж, більше ніж у зімпровізованому мною списку. В різних стилях, але на 90% українською.Саме тому я так само вірю у формат «М2»і те, що їм вдасться все задумане. Бо по-іншому не маємо права!

Також очевидно, що без підтримки народу вся українська музика приречена. Я не закликаю вас робити то сліпо.

Я впевнений, що за бажанням можна знайти собі україномовного виконавця, що прийдеться до смаку, послухати, купити квиток і прийти на концерт, придбати пісню в інтернеті або диск на заправці, і таким чином підтримати. Без насилля над собою.

Бо інакше всьому знову прийде повний кобзон.