Дайте слово атеїсту

Спокійно ставлюсь до богообраності євреїв, бо і ми, онуки Даж­божі, і всі інші народи — особливі і неповторні. Але може б нам обрати своєю яку іншу релігію? Ну хоча б ламаїзм. Ламаїзм вчить, що Земля — це пласке коло, на якому розташовані чотири материки. Посередині кола піднімається гора Сумеру, навколо якої рухаються Сонце і Місяць. Земля лежить на слоні, слон стоїть на черепасі, черепаха пливе морем. Ну то й що? Чи, думаєте ви, ламаїзм не може сповідувати людина з університетським дипломом? Може! Віра не бентежиться нічим, навіть безглуздістю. Релігійні почуття і емоції — закономірний прояв здивування і страху перед величчю прекрасного і байдужого світу. «Дивлячись на світ, не можна не дивуватися», — говорив Козьма Прутков. (Чи писав? Бо ж він — літературний вимисел. — Ред.). Не можна не дивуватися ну хоч би тому, що релігійність — прояв людської природи. Людина — істота не тільки розумна, а й духовна.

 

Дослідник походження релігії з Оксфордського університету Джастін Баррет припускає: «Якщо, приміром, ви відправите двох різностатевих дітей, які не отримали ніякого релігійного виховання, на безлюдний острів, то згодом отримаєте покоління людей з певними релігійними уявленнями». 

Іслам стверджує, що кожна людина народжується мусульманином. Але, напевно, вірування їх не будуть такими, які можна було б визначити як іслам або християнство, іудаїзм чи якусь іншу устояну сучасну релігію. Це будуть магія, тотемізм, фашизм, анімізм і так далі аж до якогось монотеїзму. Хіба що цей шлях перерветься впливом якої-небудь зі світових релігій. Однак це не зробить їх щасливішими, бо відтоді, як вони «отримають істину», вони стануть грішниками, змушеними вимолювати «прощення», яке, проте, не всім буде дароване — більшість буде катована вічно по закінченню земного життя. Воскресять і будуть катувати. Приклади обіцяних знущань не наводжу за браком місця. Для здорового глузду в цьому немає ніякого сенсу!

Але все-таки релігія в житті кожного суспільства є! Більше того, можливо, буде завжди.

 

Леві Брюль, інтерпретуючи релігію на підставі аналізу колективної психології, зробив прогноз: логічне мислення ніколи не витіснить цілком паралогічне (ірраціональні моменти в мисленні). Дивуєшся, наскільки людина здатна думати не за правдою фактів, а за вигодою того положення, в якому перебуває (Лев Толстой). Очевидно також, що релігійність і віра в Бога — не тотожні стани. Здається, має рацію Еріх Фромм, який під релігією розуміє будь-яку систему поглядів і дій, яких дотримується якась група людей і яка дає індивіду систему орієнтацій та об’єкт поклоніння. Релігійність вбачається в будь-якому служінню ідеалам, незалежно від того, кому людина поклоняється — ідолам, богам, вождям, партіям, націям, успіху, силі чи грошам. Але найчастіше мають на увазі розуміння релігійності, близьке до визначення Т. В. Плеханович: «Релігія — віра в духовні істоти, яка пов’язана з мораллю і слугує їй санкцією. Ось чому для багатьох сутність релігії полягає в моралі». Таким чином, будь-яка людина, віруюча чи ні, може бути релігійною, а релігія невідворотно властива всім історичним епохам.

 

Різдво, Великдень, Зелені свята, Спаса, Покрова — без цих свят не стане України. Або ж хрещення, причастя, сповідь, прощення, гріх, молитва — ці прояви духовного життя людини у спільноті народу слугують і віруючим, і атеїстам. «Добрий день — дай, Боже, щастя!» — прекрасно.

 

Треба погодитись із Гегелем, що «...релігія є урочисте розкриття прихованих скарбів людини...» Але посилатись на Божу волю як на причину явищ природи нема потреби, оскільки «Будь-яка істота, що правильно міркує, так само прийде до тих самих ідей у моралі, як і в геометрії» (Кондосоре). На практиці люди релігійні і нерелігійні (в розумінні невіруючі) ведуть схожий моральний спосіб життя. Віра в Бога не забезпечує людям більше свобод чи достатку. В усіх країнах, де віра в Бога беззаперечна для 90 відсотків громадян, утримується величезна поліція і тюрми для збереження громадського миру і підтримання порядку. Атеїзм же є загрозою правлячого класу, адже якщо немає ні Бога, ні загробного життя, то в сотні разів несправедливішим стає всяке бідування більшої частини суспільства і розкоші та надстатки меншості. Віра в Бога нічого не змінить у суспільстві, та й за церковними віровченнями не має змінити аж  до Страшного Суду, тобто кінця світу.

 

«Усякий, хто вивчає історію народних бідувань, може переконатися, що більшу частину нещасть на землі приносить невігластво» (Клод Адріан Гольвецій, французький філософ). Тільки наука протистоїть невігластву. Наука — це та форма суспільної свідомості, на якій вибудовується все життя сучасної людини. Адже все, що стається у світі в матеріальному і духовному вимірах, має причинно-наслідковий характер, принципово доступний людському пізнанню. Чудо непримиренне із закономірністю.

 

Відділення церкви від держави — величезне досягнення цивілізації, а намагання запровадити в Україні касту «государєвих богомольців» — це щось із середньовіччя і суперечить особливостям сучасної релігійності. Московська ж церква в Україні — знаряддя путінсько-гундяєвського «Русского міра» — взагалі наша, українців, ганьба.