Звільнена від ворожих наративів. У Києві оновили експозицію музею «Кам’яниця київського війта»

Напередодні Дня Києва старий Поділ отримав ще один привід для гордості.

 

За товстими мурованими стінами дуже красивого будинку на Костянтинівській, 6/8, де протягом тривалого періоду, до 2018 року, відвідувачів зустрічала назва «Будинок Петра І», нині представили оновлену експозицію музею «Кам’яниця київського війта».

 

Після завершення реставраційних робіт музей повернувся до життя не лише як архітектурна пам’ятка українського бароко, а й як простір, де можна простежити історію київського самоврядування від часів Магдебурзького права до сучасності.

 

Переступаючи поріг, відвідувачі одразу потрапляють в автентичну атмосферу минулого завдяки традиційній анфіладі кімнат та величним циліндричним склепінням.

 

Особливу увагу всередині привертають затишна «вариста піч» та витончені кручені сходи, що ведуть на верхні поверхи крізь дух століть. 

 

У залах представлені рукописи, старовинні карти та святині іконостасу собору Києво-Печерської лаври, що відображають духовну велич минулих епох.

 

Серед унікальних експонатів є весільний дукач, подарований свого часу письменницею Марко Вовчок першій жінці-медику Києва Вірі Матушевській.

 

Доповнюють цю дивовижну панораму старовинні меблі з чернечих келій Флорівського монастиря та автентичні подільські двері, врятовані після масштабної пожежі 1811 року. 

 

Експозиція також знайомить гостей із рідкісними артефактами самоврядного побуту Києва, серед яких є свинцева пластина з поховання міського бурмистра Івана Сказки. Немало інформації про доброчинців.

Нова експозиція пропонує поглянути на Поділ не як на «окраїну великої імперії», а як на центр міського життя європейського Києва. Тут розповідають про діяльність війтів, розвиток міського управління, права громади та повсякденне життя киян упродовж кількох століть. Ці сторінки історії довгий час залишалися відомими широкому загалу.

 

Особливим символізмом наповнено цю історичну будівлю. Протягом багатьох років радянські ідеологи її змушували бути «Будинком Петра І» — при тому, що історики не мають доказів навіть кількаденного тимчасово гостювання в ньому російського царя.

 

Проте росії в усі часи було важливо заповнювати український простір своїми маркерами. Оскільки за наказом Петра І знищили, зокрема, близько 15 тисяч українців у Гетьманській столиці Батурин у 1708 році, то злочинному режиму треба було насаджувати маніпуляції про «доброго батюшку-царя». 

 

«Експозиція справила приємне враження, — коментує відвідувачка Олександра. — Тут можна побачити багато цікавих пам’яток минулого — ікони, розписи, предмети побуту та інші історичні артефакти. Для людей, які цікавляться культурою та історією Києва, загалом України — це справді цікаве місце».

 

Нині відреставрована кам’яниця ніби повертає собі власний голос. Її аркові лоджії, старовинні склепіння та відновлені інтер’єри нагадують про час, коли Київ був містом із власними традиціями управління, активною громадою та тісними зв’язками з європейською культурою.

 

Відкриття оновленої експозиції стало не просто музейною подією. Це повернення киянам справжньої історію міста — без чужих імперських наративів, і з повагою до тих сторінок минулого, якими варто пишатися. 

 

В’ячеслав ЧЕРНУХА, студент