Українське слово в центрі Європи: Перший фестиваль української книги пройшов у Мілані

Коли війна забирає мову буденності, слово стає актом спротиву. У Мілані відбувся Перший фестиваль української книги — подія, яка об’єднала літературу, мистецтво, жіночі голоси, музику, міфи й дитячі історії в одну живу тканину сучасної України.

Фестиваль, ініційований асоціацією Ucraina Più Milano APS за підтримки Генерального консульства України в Мілані та у співпраці з організацією VITAWORLD, став більше, ніж просто книжковим заходом. Це була зустріч, де слово перетворювалося на міст між культурами, спільнотами й поколіннями.

«Цей фестиваль — це не лише про книжки. Це про гідність, про пам’ять і про присутність України в серці Європи не як жертви, а як культури, що творить, говорить і впливає», — зазначила Ірина Луць, президентка Ucraina Più Milano APS.

«Ми створили цей простір як живий діалог. Ідея фестивалю — не в репрезентації, а у співтворенні. Щоб українська культура була не на сцені, а в центрі європейської гуманітарної розмови», — наголосила Наталія Сіассіна, кураторка проєктів VITAWORLD.

«У час, коли демократія ослаблена, а дезінформація роз’їдає правду, українська література набуває нового значення. Вона — не тільки розповідь, а зброя й ліки», — сказала вітальним словом радниця міста Мілан Діана де Маркі, підкресливши роль культури в захисті людської гідності.

Одним із центральних моментів фестивалю стала презентація мистецького проєкту «Заручені» очима українських і італійських художників у віллі Скейблер. Куратором виступив відомий арт-критик Джорджо Грегоріо Грассо, а серед учасників були студенти Чорноморського національного університету імені Петра Могили з Миколаєва. Виставка, присвячена роману Алессандро Мандзоні, показала, як класика може ожити через сучасні інтерпретації, вписані в контекст війни, страху, втрати дому й боротьби за гідність.

Не менш потужною стала поетична складова фестивалю. Презентація книги Ії Ківи «Війна завжди сидить на всіх стільцях» супроводжувалась онлайн-виступом італійської поетки та активістки Піни Пікколо, яка назвала поезію «формою пам’яті, що лікує».

«Сьогодні слово — це лінія оборони. Воно має силу бути не тільки правдою, а й співчуттям», — сказала Піна Пікколо.

Українська класика прозвучала в діалозі між літературознавицею Яриною Грушою та італійським славістом Алеcсандро Аккіллі, а впродовж літературного марафону виступили Анна Зафесова, Ксенія Костянтиненко, Валентина Гусарук, Тетяна П'янкова, Ярослав Васюткевич, Даніеле Фертіліо, Андреа Ніккастро, Андреа Гарбін — італійські та українські автори, які поділилися власними історіями спротиву, пам’яті й надії.

Жіночий голос звучав особливо сильно під час циклу «Українське жіноче письмо у воєнні часи», організованого бібліотекаркою Тетяною Пилипець. У ньому взяли участь Міла Радченко, Світлана Луцькова, Інна Данилюк, Наталія Білута, Ірина Пунчак, Надія Березюк, Тетяна Слава — письменниці, чиї твори народжуються в часи, коли писати — означає виживати.

Справжньою несподіванкою стали дві мистецькі вистави: візуальна перформанс-постановка Альони Доценко, що поєднала живопис, слово і тіло, та театральна вистава Міли Садовської «Українські міфи» — подорож у глибину символіки, архетипів і колективної пам’яті.

Особливою була також презентація дитячого культурного проєкту KAZKO Fest, де письменниця Наталя Билута і мисткиня Олена Задирака представили нове бачення казки як мосту між культурами — через сучасні ілюстрації, інтерактивні форми й арт-терапевтичні елементи.

Фестиваль завершився потужним музичним акордом: виступом співака і поета Антіна Мухарського, українських музикантів та яскравими танцями колективу FolkDanceMilano, що зібрали довкола себе не лише українську громаду, а й сотні італійців.

Протягом усього дня діяли книжковий ярмарок, дитячі майстер-класи з читання, малювання та сторітелінгу, відкриті розмови з видавцями, творчі зустрічі, спільні дегустації української випічки та кава по-львівськи. Але головне — відчувалася атмосфера єдності, солідарності та культурного діалогу.

Українська книга вийшла на європейську сцену не як гість, а як рівноправна співтворчиня нового гуманітарного простору.

Валентина БІЛАН