«Катинь-1» і «Катинь-2» — злочини диктаторів сталіна і путіна проти Польщі (2-частина)

(див. початок статті)

Мотивація розслідування

Після «катастрофи» польського літака було багато телефонних дзвінків від друзів з Польщі, країн Балтії та інших, із якими я разом працював у ПАРЄ у 2006—2010 роках. Знаючи мою колишню професію, польські колеги просили мене провести приватне розслідування обставин і причин «авіакатастрофи».

Я погодився. Серед загиблих були й мої добре знайомі — колеги з польського Сейму Лешек Дептула, Збігнєв Вассерман, Аркадіуш Рибіцький, Веслав Вода, Едвард Войтас і президент Лех Качинський — історична постать, Поляк з великої літери. З ним я був особисто знайомий, коли він, будучи мером Варшави, весною 2005 року присвоїв перехрестю двох вулиць ім'я першого президента незалежної Ічкерії Джохара Дудаєва, якого я добре знав ще з радянських часів. Зараз це площа Дудаєва. Московський фюрер путін і його політичні приспішники після цього кипіли лютою ненавистю до Качинського.

Нагадаю, що генерал Дудаєв був вбитий 21 квітня 1996 року за особистим наказом президента росії Єльцина. Ліквідація Дудаєва була здійснена Федеральною службою контррозвідки і повітряними силами росії. Коли Джохар Дудаєв говорив по супутниковому зв'язку, з літака були запущені дві ракети. Повідомлення про вбивство Дудаєва принесло Єльцину радість і задоволення. До обіднього столу він повернувся веселим і навіть пританцьовував. Пообіцяв вбивцям генерала Дудаєва присвоїти звання «герой росії».

Вбивства політичних противників режиму путіна є звичайною практикою для Кремля. Проте демократичний світ закриває на це очі...

Зазначені обставини і стали мотивом проведення мною приватного розслідування причин «авіакатастрофи» (яка виявилася спланованим терактом) польського літака 10 квітня 2010 року під Смоленськом.

«Смоленська авіакатастрофа» увійшла в історію як «Катинь-2» — злочин російського диктатора путіна, який і досі залишається не покараним.

З урахуванням власного багаторічного досвіду слідчої і оперативної роботи (працював слідчим МВС, начальником відділу військової контррозвідки СБУ, очолював парламентські слідчі комісії з розслідування резонансних справ), я провів власне розслідування обставин і причин «катастрофи» польського військового літака Ту-154М (бортовий номер 101).

Мною були досліджені різноманітні, в тому числі й конфіденційні матеріали досудового слідства, висновки державних комісій росії і Польщі про причини авіакатастрофи, оцінки і коментарі незалежних експертів, оприлюднених у вітчизняних і зарубіжних ЗМІ та на інтернет-ресурсах.

Я особисто консультувався із спеціалістами військової і цивільної авіації. Брав участь у проведенні декількох неофіційних (таємних) експертиз з відповідними експертами, висновки яких через декілька років були офіційно підтверджені міжнародними експертами, що польський літак був підірваний у повітрі перед посадкою.

Зібрав великий обсяг конфіденційної оперативної інформації (для її отримання можливостей у мене достатньо), яка розкрила плани російських спецслужб щодо зриву візиту президента Польщі Леха Качинського до Смоленська, щоб не допустити реалізації його заходів, приурочених до 70-ї річниці розстрілу польських офіцерів.

Перед самим виходом книги «Літак для президента» я прибрав з неї одну главу. Змушений був це зробити тому, що прем'єр-міністр Польщі Дональд Туск на той час майже повністю «ліг» під путіна і монополію на розслідування справи віддав російській стороні, яка відразу ж поклала всю провину за авіакатастрофу на польський екіпаж і погану погоду (сильний туман). Я остерігався, що передчасне розголошення отриманої інформації, значна частина якої була конфіденційною, може призвести до знищення отриманих мною доказів.

В 2015 році в Польщі змінилася влада — на президентських і парламентських виборах перемогла партія «Право і Справедливість». Були створені нова слідча група Генеральної прокуратури і комісія Міністерства національної оборони Польщі. Міністром був призначений Антоній Мацеревич — мій давній знайомий, якого я знаю з 1992 року, коли він був міністром внутрішніх справ, а я — полковником МВС України.

Лише після цього я надіслав польській стороні установлені мною докази (які були вилучені з книги), публікував окремі матеріали слідства і продовжив своє приватне розслідування. У часи прем'єрства Туска (2010-2015) проводити об'єктивне слідство було неможливо і, навіть небезпечно, через його «специфічні» зв'язки з путіним. Польща була під повним контролем спецслужб росії. З самого початку «авіакатастрофи» уряд Туски виходив з позиції невинуватості росії у загибелі президента Качинського і навіть не міг собі дозволити припущення (версії), що Кремль здатен на такий злочин.

Моє розслідування не є офіційним, воно приватне. Його висновки не претендують на істину в останній інстанції. Останнє слово за Міжнародним трибуналом. На мою думку, Польща повинна офіційно поставити на РБ ООН питання про створення міжнародного трибуналу, незважаючи на те, що росія завідомо накладе вето, як це вона зробила у випадку із збитим малайзійським літаком МН17, в результаті чого загинуло 298 людей.

Очолювана мною група (до неї входили офіцери правоохоронних органів, спецслужб, експерти та інші помічники) встановила докази, яким потрібно надати належну офіційну правову оцінку.

Нами, зокрема, встановлено:

1) Польський літак Ту-154М (бортовий номер 101) був технічно запрограмований Москвою на ЗАГИБЕЛЬ задовго до його вильоту в Смоленськ 10 квітня 2010 року.

2) Політичне керівництво росії путін (прем'єр-міністр) і медведєв (президент) застосували різноманітні політичні і організаційні заходи, щоб не допустити на офіційному рівні візит президента Польщі Леха Качинського до Смоленська для проведення за польським сценарієм меморіальних заходів з нагоди 70-річчя розстрілу польських військовополонених за наказом Сталіна і Берії. Воєнні злочинці путін і медведєв віддали наказ (доручення) МЗС і спецслужбам розробити декілька варіантів зриву візиту польської делегації на чолі з Качинським на державному (офіційному) рівні, включаючи «силовий». Кожен варіант (план) мав свою кодову назву.

3) Над аеродромом «Смоленськ-Північний» було навмисно створено туманно-димову аерозольну завісу, яка повністю сховала аеродром. Він став візуально невидимим для посадки літака. Штучний туман приховав можливість бачити з землі вибух літака в повітрі перед приземленням, а екіпажу — візуально бачити, як російські військові диспетчери навмисно заводять польський літак на посадку лівіше від посадкової смуги на болотисту місцевість і що він не долітає до початку посадкової смуги.

4) Група російських військових, відповідальних за безпеку польоту і посадки польського військового літака (диспетчери у цивільній авіації), яка обслуговувала аеродром, грубо порушила правила безпеки польотів, не закривши аеродром за таких погодних умов. У даній ситуації вони зобов’язані були закрити аеропорт ще до підходу літака до аеродрому і відправити його на запасний, який уже був визначений Москвою (що передбачав один із варіантів зриву візиту).

Російські військові диспетчери (їх прізвища, посади і звання встановлені) навмисно ввели в оману польський екіпаж, стверджуючи по радіозв'язку, що він точно заходить на посадку (диспетчери весь час повторювали, що літак знаходиться: «на курсі, на глісаді»). Насправді літак заходив на посадку під кутом «пікірування» і більше ніж на 150 метрів лівіше від посадкової смуги і приблизно за 500 метрів від її краю (початку).

Навіть без підриву вибухівки на борту літака його в такій ситуації чекала катастрофа з трагічними наслідками для пасажирів.

5) Польський літак був підірваний вибухівкою, закладеною в центроплані літака, на висоті до 20 метрів над землею. Тих, хто вижив — спецгрупа ФСБ пристрелила.

У 2011 році нашій групі удалося таємно отримати близько сотні невеликих уламків (осколків) польського літака і провести неофіційну (таємну) експертизу. Результати експертизи були шокуючі! Більш ніж на 70-ти осколках експерти виявили сліди тротилу, гексогену і пентриту, з яких виготовляють вибухівку великої потужності.

У 2016 році я ознайомив польських колег з результатами неофіційної експертизи і порадив їм провести повторний огляд уламків літака, які зберігаються на аеродромі «Смоленськ-Північний» і взяти максимальну кількість осколків для проведення офіційної міжнародної експертизи на предмет виявлення слідів вибухівки.

У березні 2019 року експерти британської лабораторії судово-вибухових речовин, яка підпорядкована МО Великобританії, прийшли до висновку, що літак був підірваний вибухівкою і підтвердили висновки нашої неофіційної експертизи.

Британські експерти дослідили понад 230 зразків осколків польського літака, які їм офіційно надала прокуратура Польщі у травні 2017 року. На 89 досліджених зразках британські експерти виявили сліди речовин, використовуваних для виробництва різного роду вибухівок — тротилу, гексогену та пентриту.

Загальна кількість слідів вибухівки була виявлена на 190 елементах літака.

Встановлені британськими експертами речовини для виготовлення вибухівки були такими ж, які виявила наша група експертів на осколках польського літака.

У 2012 році ми були перед вибором — обнародувати неофіційні висновки експертів як сенсацію або не афішувати їх, оскільки офіційне польське розслідування було під «ковпаком» ФСБ росії. Уламки польського літака росія категорично відмовилася передавати Польщі.

Ми остерігалися, що передчасне розголошення неофіційних висновків експертів та конфіденційної інформації призведе до знищення доказів. Тому перед виходом книги «Літак для президента» я, як уже зауважував, вилучив з неї главу, де були ці фактичні дані.

Вперше вони були обнародувані 28 квітня 2016 року в газеті «Україна молода», яку я передав посольству Польщі в Києві і відправив Генеральному прокурору і міністру національної оборони Польщі.

6) Розслідування терористичного акту (названого в росії «Смоленською авіакатастрофою») незаконно очолив його замовник і організатор — тодішній прем'єр-міністр, нині президент, воєнний злочинець путін, який запропонував Медведєву призначити його головою Державної комісії з розслідування причин катастрофи польського літака. Таке призначення суперечило вимогам чинного законодавства росії.

7) Вбивство президента Польщі Леха Качинського (а з ним і польської військово-політичної еліти) було цинічною ПОМСТОЮ путіна, який ненавидів Качинського за його антиросійську позицію і жорстку критику агресивної політики Москви. Помста була основним мотивом злочину, вчиненого путіним.

Міжнародні політичні експерти відзначали, що Лех Качинський був найбільш безкомпромісним і жорстким критиком росії серед інших лідерів країн ЄС. Він відкрито, на весь світ називав рф державою-агресором, категорично виступив проти будівництва «Північного потоку-2» і заборонив його прокладання територією Польщі. Качинський прийняв рішення про будівництво військової бази США і розміщення на території Польщі американської системи ПРО. Польські політологи стверджували, що восени 2010 року Лех Качинський мав усі шанси вдруге бути обраним президентом Польщі.

Після загибелі президента Леха Качинського прем'єр-міністр Дональд Туск «заморозив» будівництво військової бази США і розміщення ПРО в Польщі. Розміщення ПРО і  американської бази на постійній основі в Польщі відбулося, коли президентом Польщі був обраний Анджей Дуда.  

Багато міжнародних політичних оглядачів називали особистим ворогом путіна Леха Качинського, як і президента України Віктора Ющенка, який у 2004 році постраждав від «російського діоксину», і президента Грузії Міхеїла Саакашвілі, якого під час розмови з президентом Франції Саркозі 12 серпня 2008 року в москві путін обіцяв «повісити за яйця».

8) Російські медики сфальсифікували висновки експертиз щодо причин смерті і характеру тілесних пошкоджень у понад 60 загиблих. Голови, в яких були кульові поранення, були відтяті від тулуба і польській стороні не передані.

Експерти стверджують, щоб приховати сліди вибухівки на тілі й у легенях жертв та кульових поранень, тіла більшості поляків були перетворені на фрагменти (біомасу), запаковані у мішки, які були запаяні у цинкових трунах. Ці труни тодішня влада Туска (2010) заборонила відкривати.

При проведенні ексгумації і судмедекспертиз 77 жертв виявлені 69 фрагментів тіл 26 чоловік, які були в трунах інших людей. Так, в труні загиблого генерала Влодзимежа Протасінського знайшли останки чотирьох чоловік, в труні Леха Качинського виявили фрагменти двох тіл.

За оцінкою медичних експертів, у цій катастрофі невпізнаними могли залишитися (перетворитися на непридатні до впізнання фрагменти тіл або дуже сильно обгорілі) максимум 20-25 осіб, які знаходилися в епіцентрі вибуху. Не всі під час катастрофи перебували в носовій частині літака. Великої пожежі, як такої, не було, фрагменти полум'я на уламках літака швидко погасили. Тіла, які не можна було впізнати, відправили до Москви буцімто для проведення ДНК-аналізу. Для цього не було ніякої необхідності! Адже решті загиблих, яких важко було впізнати, цей аналіз проводили в Смоленську. То для чого було в пожежному порядку гнати автомобілі в Москву з цими тілами?

Серед тих, кого відправили в Москву, були воєначальники, члени екіпажу, пасажири та охоронці президента Качинського, які змогли чинити опір вбивцям із ФСБ, але всі вони були пристрелені. В московський Центр судової медицини доставили 29 тіл, щоб там, на мою думку, знищити сліди від куль.

Полька Марія Шліпек, яка супроводжувала три польські сім'ї, які брали участь у впізнанні тіл в Центрі судової медицини в Москві, дала свідчення: «Тіла були без голів, що ускладнювало їх впізнання. Останки тіл, упаковані в мішки, були покладені в запаяні цинкові труни, які потім помістили у дерев'яні...»

9) У перші хвилини після знищення польського літака 10 квітня 2010 року офіційні посадові особи і російські ЗМІ повідомили про різний час авіакатастрофи Ту-154: «10:41; 10:50; 10:56; 10:58; 11:00»; кількість заходів літака на посадку — від одного до чотирьох (насправді був лише один!) і відразу основну версію, як миттєво встановлений факт — «літак розбився через туман і помилку екіпажу», «на екіпаж чинився тиск з боку Качинського посадити літак за будь-яку ціну», «Качинський був на підпитку», «російський керівник польотів на аеродромі тричі давав команду командиру екіпажу йти на друге коло, але той не послухався і вперто хотів посадити літак».

Встановлено, що ця дезінформація була підготовлена завчасно, щоб ввести в оману світову громадськість та сховати істинні причини катастрофи польського літака. Подібне росія робить до цього часу і щодо обставин збиття малайзійського пасажирського літака МН17.

Маніпуляції інформацією і ІПСО спецслужб росії через російські і польські ЗМІ про причини загибелі президента Качинського розкололи польське суспільство майже навпіл. Одна частина поляків вважає, що авіакатастрофа трапилася через «туман», інша — впевнена, що літак був навмисно підірваний.

За результатами опитувань IPSOS, проведених для порталу OKO.press, у травні 2022 року 36 % поляків вірили у теорію замаху, а 52 % — у версію про нещасний випадок. В теорію про замах вірили 78% електорату партії ПіС.

Опитування, яке 2023 року провела лабораторія досліджень громадської думки Social Changes для правого порталу Wpolityce.pl, показало, що 38 % респондентів вірять у замах і 39 % — у нещасний випадок.

Із плином часу і обнародуваних результатів слідства кількість прихильників теорії про нещасний випадок зменшувалася (2016 року їх було 60 %), а тих, хто вірив у замах, — зростала (2016-го їх було 27 %). Попри те, що змінилася оцінка власне авіакатастрофи, віра в різноманітні версії, пов'язані з нею, вже не викликає шквалу політичних емоцій. Смоленська трагедія більше не привертає до себе великої уваги і не спричиняє маніфестацій і мітингів. Біль і емоції довкола загибелі президента Качинського і військово-політичної еліти вщухли. Російсько-українська війна кинула полякам, як і іншим народам Європи, інші виклики, проблеми, питання і страхи...

10) У березні 2018 року польська сторона звернулася до росії з проханням провести в Смоленську реконструкцію уламків літака Ту-154, але та відмовила. МЗС РФ повідомило, що провести реконструкцію уламків літака на місці «без доторкання до них, зміни їх виду і особливих ознак» буцімто неможливо. Більш ідіотської відповіді росіян важко придумати.

11) Уламки польського літака росія до цього часу не повернула Польщі.

Аналіз і оцінка встановлених мною фактичних даних (доказів) та отриманої конфіденційної оперативної інформації (яка знайшла своє підтвердження), на моє глибоке переконання (як слідчого в минулому), дає підстави зробити наступний загальний висновок.

За дорученням і безпосередньої участі путіна російськими спецслужбами був розроблений поетапний план, який передбачав різні варіанти зриву візиту президента Польщі Леха Качинського до Смоленська для проведення за його сценарієм пам'ятних заходів, приурочених до 70-ї річниці розстрілу польських військовополонених, які були заплановані на польському військовому цвинтарі на 10 квітня 2010 року.

Основний план путіна передбачав знищення польського літака шляхом підриву вибухівки кодованим радіосигналом, яка була закладена в літак спецслужбами росії під час його ремонту на Самарському авіазаводі «Авіакор» у лютому 2009 року.

Підрив вибухівки був зроблений перед заходом літака на посадку на висоті, приблизно, 10-20 метрів в густому тумані на далекій відстані від посадкової смуги. Літак, втративши підіймальну силу з лівого борту, почав обертатися навколо своєї осі. Підірвані вибухові пристрої, які були розміщені у лівому крилі і баластному кесоні (центроплані), завдали таких пошкоджень літаку, що він розвалився в повітрі ще до зіткнення з землею. Вибух стався на відстані ста метрів до берези, з якою відбулося перше зіткнення великого уламка літака, над місцевістю, де не було високих дерев чи інших перешкод для літака.

Виступаючи 22 вересня 2021 року перед активістами громадських організацій, друзів видання «Gazeta Polska», Антоній Мацеревич розповів сенсаційні подробиці про обставини ремонту в росії (перед авіакатастрофою під Смоленськом) двох польських урядових літаків Ту-154М, бортові номери 101 і 102 («брати— близнюки»).

Встановлено, що уряд Дональда Туска скасував тендер на закупівлю нових іноземних авіалайнерів для керівництва держави. Тендер на таку закупівлю спочатку оголосив міністр Алєксандер Щиґло (загинув під Смоленськом). Закупівля мала відбутися у 2008 році. Потім уряд Туска відмовився це робити — було сказано, що Польща не буде купувати нових літаків, адже є російські лайнери, отож нехай вони й надалі літають. А потім, у 2009 році виявилося, що треба відремонтувати два урядові літаки Ту-154 (для президента і прем'єр-міністра).

Авіалайнери відправили на авіазавод у росію, на фірму друга путіна «Авіакор», власником якої був олігарх Дерипаска, який є у санкційному списку людей, яким забороно в'їзд на територію США з приводу загрози національній безпеці Америки. Тодішня польська влада прем'єра Туска вважала, що факт заборони в'їзду на територію США Дерипасці не перешкоджає віддати його фірмі на ремонт літак президента Польщі. Були задіяні також фірми-посередники у Польщі: «Політелектронік» та «Мафтелеком». «Політелектронік» — це фірма, яку тоді уособлювала одна людина, що представляла завод МІҐ. «Мафтелекомом» управляли люди військових інформаційних служб.

У літаку Ту-154М (бортовий номер 102) — «близнюк» лайнера Ту-154М (бортовий номер 101) експерти знайшли такі ж самі вмонтовані в літак (борт 102) вибухові матеріали, які були виявлені на уламках літака президента Качинського (борт 101).

Ексміністр національної оборони Польщі Антоній Мацеревич заявив: «Ми перевірили літак номер 102, який повернувся до Польщі і є в Польщі. Ми вивчили цей літак. У тому ж самому крилі — лівому, у якому вибух знищив Ту-154, бортовий номер 101, з польським президентом на борту та всю польську верхівку, ми знайшли той сам вибуховий матеріал, який знайдено на уламках літака номер 101 в Смоленську».

Висновок: у 2009 році під час ремонту на Самарському авіазаводі «Авіакор» (росія) обидва польські урядові літаки Ту-154М (бортові номери 101 і 102) були заміновані дистанційно керованою вибухівкою великої сили.

Детально про це читайте у статті «Українського репортера» (27.09.2021) під заголовком «Нові дані про авіакатастрофу літака з президентом Польщі Качинським у Смоленську. Вибухівка була у двох лайнерах — «101» і «102».

Запаліть поминальну свічку жертвам сталінського і путінського режимів...

З 2010 року дата 10 квітня увійшла в моє життя назавжди. Сьогодні 15-річниця путінського теракту, який забрав життя 96 поляків.

Кожного року, де б я не знаходився 10 квітня, я відвідую християнський храм (собор або церкву) і запалюю 96 свічок за упокій душ поляків, вбитих путіним. Поіменний список загиблих передаю священнослужителям і прошу їх відправити молебень за упокій душ президента Польщі Леха Качинського, його дружини пані Марії, військових, політиків і священників, які були на борту літака, вбитих фашистським режимом путіна.

Запалюю також велику свічу за упокій душ 21 857 польських військовополонених, безвинно убієнних весною 1940 року комуністичним тоталітарним режимом Сталіна, якого наслідує чекіст путін.

Далі буде…

Григорій ОМЕЛЬЧЕНКО, Герой України, народний депутат України 2-6 скликань, член ПАРЄ (2006-2010), почесний голова СОУ, генерал-лейтенант, кандидат юридичних наук