Терниста патріарша дорога Володимира, що в державницькому значенні був націоналістом
Сьогодні, з відстані 35 років, уже складно пригадати, де й коли саме я познайомився з владикою Володимиром (у миру — Василем Омеляновичем Романюком). >>
Голова Національної асоціації дослідників Голодомору-геноциду українців Олеся Стасюк. (genocide.in.ua)
Раніше брюссельське видання EU Today оприлюднило великий матеріал про переслідування в Україні дослідників Голодомору-геноциду з боку окремих державних чиновників.
Телеканал 1+1, пов’язаний з міністром культури та інформаційної політики Олександром Ткаченком, готує телевізійний сюжет про обставини звільнення й поновлення на посаді генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду. Це – голова Національної асоціації дослідників Голодомору-геноциду українців Олеся Стасюк.
Про це «Україні молодій» повідомила сама Стасюк, звернувшись до представників журналістського середовища.
Вчена вважає, що майбутній журналістський матеріал може мати замовний характер, оскільки Міністерство культури та інформаційної політики є стороною у судовому процесі щодо її звільнення з посади генерального директора Національного музею Голодомору-геноциду. 14 червня відбудеться засідання Івано-Франківського апеляційного суду, що розглядає справу.
За словами Стасюк, журналісти, що звернулися до неї за коментарем, відмовилися розкрити деталі щодо того, хто братиме участь у сюжеті, яка частина її слів і у якому контексті буде використана.
Дослідниця Голодомору зазначила, що раніше вона вже була об’єктом замовних публікацій. Так, 24 квітня цього року була опублікована стаття про звільнення Стасюк у виданні “Бабель” (яке теж пов’язують з Олександром Ткаченком), співавторка якої Ганна Мамонова раніше брала інтерв’ю у голови Українського інституту національної пам’яті Антона Дробовича, у якому посадовець погрожував “не залишити каменя на камені” від репутації вчених, що досліджують Голодомор, включаючи Олесю Стасюк. Саме Антон Дробович намагався зупинити дослідження щодо встановлення жертв геноциду.
Зазначимо, що 24 травня відбулося засідання Національного агентства із забезпечення якості вищої освіти, де розглядали скаргу на докторську дисертацію Стасюк з теми Голодомору-геноциду. Агентство не знайшло у роботі вченої “фальсифікацій” і “фабрикацій”, про що раніше заявляв Антон Дробович. Під час засідання Олеся Стасюк заявила про “політичне переслідування”, оскільки її звинувачують, видаючи за “плагіат” технічні помилки в оформленні історіографії.
Також 24 травня брюссельське видання EU Today оприлюднило редакційну статтю “Війна з пам’яттю: Хто і навіщо в Україні переслідує дослідників Голодомору-геноциду?”.
У ній, зокрема, наголошується: окремі високопосадовці України, зокрема – голова УІНП Антон Дробович, т. в. о. гендиректора Національного музею Голодомору-геноциду Леся Гасиджак, заступник директора Інституту історії України Національної академії наук Геннадій Боряк, – можуть бути причетні до переслідування провідних українських вчених, які вивчають злочин геноциду 1932 – 1933 років. З-поміж фактів наводять ліквідацію Інституту дослідження Голодомору – філії Національного музею, та безпідставне звільнення провідних фахівців.
Переслідування, наголошується у європейському виданні, може бути помстою за нові, уточнені дані про кількість жертв Голодомору-геноциду, що скоїла Москва проти українців. Ці дані встановлені за допомогою низки комплексних судових експертиз, ініційованих у 2019 році, зокрема, й Олесею Стасюк.
Як встановили експерти, втрати української нації внаслідок Голодомору-геноциду 1932 – 1933 років склали 10,5 млн, з них 4 млн дітей. Натомість, Український інститут національної пам’яті наполягає на цифрі 3,9 млн жертв, яка є близькою до тієї, яку поширює російська пропаганда, – зауважило брюссельське видання.
Журналістів особливо здивував факт завірення матеріалів російських ЗМІ, дія яких обмежена в Україні як таких, що ведуть антиукраїнську пропаганду, печаткою Національного музею Голодомору-геноциду та підписом його тимчасової очільниці Лесі Гасиджак. До речі, саме ці статті російських пропагандистських видань були надані до українського суду як доказ у справі проти Олесі Стасюк. Публікацію у Брюсселі цих скандальних документів у Музеї Голодомору досі не прокоментували.
Сьогодні, з відстані 35 років, уже складно пригадати, де й коли саме я познайомився з владикою Володимиром (у миру — Василем Омеляновичем Романюком). >>
Мусимо згадати про мільйони українців, знищених московським тоталітарним режимом. >>
Учені виявили затонулий порт у глибинах Середземного моря, приблизно за дві милі від узбережжя Олександрії, історичного древнього міста. >>
Михайло Брайчевський був одним із дуже небагатьох, хто зумів у часи відлиги повернутися до української історичної школи 1920—1930-х, яка була ліквідована сталінщиною >>
Повстанський рух проти московської окупації України, який уособлювався з іменем Симона Петлюри, з початком 1920-х років набув такого розмаху, що вождь російських більшовиків ленін змушений був дати доручення сталіну й своїм чекістам убити провідника українського національно-визвольного руху. >>
Росія десятиліттями тримала під контролем політику України в гуманітарній сфері, зокрема — через мережу своєї агентури на найвищих державних посадах, включаючи «цензорів історії» — посадовців, що не пропускали неугодні Кремлю наукові дослідження. >>