Код українців: Нові вірші Ірини Омельченко

Редакція газети «Україна молода» продовжує знайомити читачів з поезією поетеси Ірини Омельченко (ОМ-І-РА — сила слова, що випромінює Світло), які присвячені Україні і її захисникам.

Нагадаємо, у квітні були опубліковані її вірші у рубриці «Нас не здолати нікому». Вони присвячені захисникам Маріуполя — воїнам Світла (воїнство Христа).

До Дня Незалежності «Україна молода» опублікувала вірші Ірини  Омельченко під рубрикою «З Днем Народження, люба Україно!».

Редакція газети також помістила фрагмент релігійно-історичного  дослідження поетеси (російською — спеціально для рашистів) щодо пророцтв Іоанна Богослова про «Апокаліпсис», повний текст якого  опублікований у виданнях Цензор.Нет  і «Портал українських офіцерів»:

«Украина – мессия человечества. Библия и война» (рекомендуємо прочитати!).

Історичне фото: князь Володимир Хреститель дивиться на наслідки ракетного удару по Києву.

Зазначимо, що опубліковані вірші і дослідження Ірини Омельченко викликали лють і гнів з боку москалів та їх сатанинської церкви. Фейсбук-сторінку і інстаграм поетеси знову обмежили і  заблокували.

Пропонуємо нові вірші поетеси Ірини Омельченко.  

Я ВІРЮ І ЗНАЮ

Я вірю і ЗНАЮ,

Серцем бачу крізь темряву сонячний світ,

Я пишаюсь тобою, Україно, тебе обіймаю

Молитви крилом, наче птаха небесний політ.

Знаю я — переможем, проростем, відбудуємо,

І загоїмо рани землі,

Багатьох не повернем, та Душу свою не зруйнуємо,

Бо Вона живий Бог серед смерті та болю війни.

Непереможні — бо ми українці,

Нас змінила війна, та ніхто і ніщо не здолає,

Зараз ми джерело тієї криниці,

Що жагою до волі пробуджує Світ й захищає.

Я вірю і ЗНАЮ:

Від Сяну до самого Дону

Україна, як Серце Європи, всіх об’єднає,

І святі свої землі поверне додому!

УКРАЇНСЬКА ЛЮБОВ

Ми свою захищаєм Любов:

Свою землю в колоссях спілих,

Своє небо в пташиних співах,

Де лелеки кружляють знов.

Ця Любов сенс і зміст буття,

В наше літо увірвався лютий,

Та ніколи не був так почутий

Крізь віки Заповіт Кобзаря.

Вбити ворога — це про Любов

До Землі, що життя зростила,

Своїм хлібом святим причастила

Бо її дух — Христова кров.

Цю Любов ми ввібрали в себе,

Все життя пізнаєм крок за кроком,

Що на цій землі ми діти Бога,

Так було споконвіку, так є.

Об’єднала Вона весь наш рід,

Дух козацький вказав нам дорогу,

Ми приречені на ПЕРЕМОГУ,

Бо Любов’ю — змінюєм Світ.

ЇХ ВИПРАВИТЬ СМЕРТЬ

Українці не будуть прощати,

Бо москалі — це не люди!

Треба катів  викривати

Словом і помстою всюди.

Не втекти вбивцям цим, не сховатись

Від нашого гніву і люті,

Нищити видродків, навік проклинати,

Бо вони ZVірі по суті.

Не треба кацапів судити

Судом людським і гуманним,

Людину створив Бог, щоби жити,

А нечисть повинна зникати.

Як таргани, попелиця та гниди,

Потвори двоногі, бездушна худоба,

Разом з московієй будуть горіти,

В вогні, що створила їх злоба.

Ті, хто вбивали,  і ті, хто раділи,

Ті, хто мовчанням зрадили Бога,

Нікчемним життям своїм світ осквернили,

Їх виправить СМЕРТЬ, туди їм дорога!

КОД УКРАЇНЦІВ

З нами Бог, з нами Світло і Правда,

Ми єдині в любові до своєї країни,

Нам вирішувати, яке буде завтра

Повсякчас, на віки вічні і нині.

Сила Духовна і волелюбність

Вкарбовані в генетичному коді,

В темні часи — ми руки Божі, його справедливість,

Світло, що не згасає в нашім народі.

Зміниться все, сплине час, але в кожному поколінні

Відродиться те, що як Сонце сходити буде

Повсякчас, на віки вічні і нині:

Ми УкРАїнці — на  землі РА вільнії  люди.

СМЕЛЫМ ДУШАМ В ЭПОХУ ПЕРЕХОДА

Крутая нам выпала реинкарнация!

Отсекали привязанности, возвращали долги,

Восхождение ввысь, как инициация,

Чтоб свою душу услышать смогли.

В жизненном хаосе, сквозь испытания,

Видели сердцем в ночи солнца свет,

И, победив в себе страх и отчаянье,

Верили в то, чего еще нет.

Роскошью стало быть пессимистом,   

Чтоб удержать трансформаций накал,

В потоке событий, летящих так быстро,

Голос души Божьим рупором стал.

Крутая нам выпала реинкарнация!

Искры души возвращали мы вновь,

Их точкой сборки была комбинация —

Все отпустить, оставляя Любовь.

ПТИЦЫ

Птицы небесные не сеют, не жнут,

Они летят за духом вдохновенья,

Все силы свыше каждый миг их берегут

Доверье к жизни — вот покров благословенья.

Когда бал правят на земле война и ложь,

Когда свет жизни превращается в печаль,

Когда ни влево, и ни вправо не свернешь,

Душой свободным стань, как птица, и взлетай.

ОСІНЬ

Глибокодумна осінь і барвиста

Вже здалеку в віконце заглядає,

Кульбабка ще, як сонце, розквітає,

Та вітер сіє горобинове намисто.

Минуле і майбутнє в одній миті —

Опале листя й неба височінь,

Осінньою втомою дерева оповиті,

І лише серце мріє й бачить далечінь...

З любов’ю і вдячністю до українців Ірина Омельченко (ОМ-І-РА — сила Слова, що випромінює Світло)