Дев’ятка найкращих. У Празі та Брно показали українські фільми
У чеському місті Брно в артхаусному кінотеатрі Kino Art із 2-го по 7 грудня тривали Дні українського кіно. >>
Майк Йогансен один із фундаторів нової української літератури. (Фото: Фейсбук Oleg Vyshniakov)
Майку Йогансену (1895–1937) – українському поету, прозаїку, перекладачу, журналісту, критику, одному з яскравих представників модерного романтизму 20-х років ХХ ст., а також одному з фундаторів нової української літератури - 28 жовтня 126 років від дня народження.
Як інформує УМ, про це нагадав Почесний Консул Держави Ізраїль у Західному регіоні Олег Вишняков у Фейсбуці.
Юрій Лавріненко в книзі «Розстріляне відродження» слушно називає Йогансена ювеліром слова. Народився Майк Йогансен у Харкові. Батько був шведського роду, вчителював (викладав німецьку мову); дав синові добру освіту. Юнак закінчив філологічний факультет Харківського університету, а після того – аспірантуру при кафедрі мовознавства цього ж таки вишу.

Був людиною широко начитаною, знавцем декількох західноєвропейських мов, з яких дав ряд досконалих мистецьких перекладів. Добре знав модерну західну літературу. Товаришував з Василем Елланом, Миколою Хвильовим, Павлом Тичиною, Володимиром Сосюрою та іншими молодими харківськими письменниками. Разом із ними творить перші маніфести «української пролетарської літератури», альманахи, першу організацію українських пролетарських письменників «Гарт».
З 1925 року стає одним із співфундаторів ВАПЛІТЕ, за діяльну участь у праці і виданнях якої пізніше тяжко розплатиться. Друкуватися Йогансен почав 1921 року, дебютував як цілком сформований поет. У прозі був цікавим експериментатором, майстром засобу «учуднення» й гумористичного тінювання сюжету. Як літературний критик і як лінгвіст Йогансен присутній у всіх ліпших журналах, альманахах і збірниках двадцятих років. Письменник мав величезний власний словник, якому міг дорівнювати своїм багатством хіба тільки словник Миколи Бажана; був тонким майстром звукосполучень, алетерацій, словесної музики.
Цурався політики, жив мистецтвом, але, з другого боку, любив спорт (теніс) і мандри. У 1937 році, під час тотального розгрому й знищення всього українського, Йогансен був репресований і розстріляний "совєцькими" будівниками світлого комуністичного майбутнього.
Власну смерть митець передчував – вірш «Я знаю: загину…» був написаний у 1920 році. Зі смертю Йогансена Україна втратила одного з блискучих перекладачів, письменників та інтелектуалів світового рівня. Режиму потрібні були «одописці тиранії» – якомога безликіші й слухняні. Йогансен на цю роль не годився.
Як повідомляла УМ, 101 рік тому, народився Амет-Хан Султан — легендарний кримськотатарський військовий льотчик Другої світової війни, активний учасник кримськотатарського національного руху.
У чеському місті Брно в артхаусному кінотеатрі Kino Art із 2-го по 7 грудня тривали Дні українського кіно. >>
Через знайомі зі школи сюжет і слова, музику і тілесну пластику в Києві виставою «Енеїда» показали шлях до внутрішнього зцілення і самовираження через мистецтво театру чинні військовослужбовці та ветерани російсько-української війни з ампутаціями та важкими ураженнями. >>
Музей історії міста Києва спільно з Інститутом Леонтовича презентували виставковий проєкт «Різдвяний політ «Щедрика». >>
У курортному Трускавці вже увосьме відбувся Міжнародний конкурс вокалістів україно-азербайджанської дружби. >>
Всеукраїнський благодійний фонд «Журналістська ініціатива» (президент — Людмила Мех) протягом року, що минає, створив низку енциклопедичних статей про творчих людей і оборонців України. >>
Український військовослужбовець та музикант Валерій Литвин, син народного артиста Володимира Литвина, загинув на фронті. Він був скрипалем хору імені Верьовки та звукорежисером театру "Берегиня". >>