Зеленський їде до Меркель на прощальні подяки й докори

15:58, 11.07.2021
Зеленський їде до  Меркель на прощальні подяки й докори

Президент України Володимир Зеленський та Канцлерка Німеччини Анґела Меркель

Президент України Володимир Зеленський їде до Анґели Меркель в Берлін. Перед їхньою, імовірно, останньою особистою зустріччю Київ не приховує досади і сподівається на зміни після відходу канцлерки.

 

У Анґели Меркель  попереду особливе прощання. Оскільки її правління завершиться після виборів до Бундестагу у вересні, пані Меркель прийме в понеділок, 12 липня, в Берліні президента України Володимира Зеленського.

 

Схоже, це буде їхня остання особиста зустріч. Хоча Зеленський неодноразово запрошував Меркель приїхати наприкінці серпня на святкування 30-ї річниці незалежності, згоди поки що немає.

 

Гостю з Берліна також хотіли б бачити 23 серпня на першій конференції «Кримської платформи»  - нової дипломатичної ініціативи України.

 

Після анексії Росією Криму Україна стала для канцлерки ФРН країною, якою Меркель як провідний західний політик опікується особливо інтенсивно. Але такої затьмареної атмосфери, як перед зустріччю в Берліні, не було давно.

 

Як інформує УМ, про це повідомляють західні ЗМІ.

 

До постійних запевнень у вдячності з українського боку домішується незвично відкрита фрустрація.

 

Так, нещодавня пропозиція Меркель і президента Франції Еммануеля Макрона відновити саміти ЄС-Росія, припинені після анексії Криму, викликала роздратування в Києві. Очільник українського МЗС Дмитро Кулеба запросив послів двох країн на бесіду. Ідею Меркель він назвав «неприємним і несподіваним нападом» і порадів тому, що на саміті Євросоюзу її не підтримали.

 

Посол України в Німеччині Андрій Мельник бойкотував наприкінці червня меморіальний захід за участю президента ФРН Франка-Вальтера Штайнмаєра  з нагоди 80-річчя нападу гітлерівської Німеччини на СРСР. Мельник критикував обране місце його проведення - німецько-російський музей «Берлін-Карлсгорст», назвавши його «неналежним».

 

За кілька місяців до цього Мельник критикував Штайнмаєра за те, що той заступився за спірний газопровід «Північний потік-2». Штайнмаєр назвав газогін «мало не останнім мостом» з Росією.

 

«Північний потік – 2» залишається найбільш суперечливим моментом у відносинах Берліна і Києва. Україна виступає проти проєкту, оскільки він може позбавити її доходів від транзиту і оскільки Київ побоюється військової ескалації з боку Росії.

 

Після того як США за нової адміністрації президента Джо Байдена поки відмовилися від нових санкцій проти компанії-оператора газопроводу, його завершення вважається питанням кількох місяців.

 

Очікується, що Меркель і Зеленський обговорять у Берліні, яку підтримку може отримати Україна в разі можливих негативних наслідків. У пресі лунали припущення про компенсацію, але подробиць немає.

 

Коли спочатку Меркель, а потім Зеленський в найближчі дні вирушать з візитами до Вашингтона, ця тема обіцяє бути на порядку денному. Домовленість була б проривом у багаторічній суперечці.

 

Водночас ситуація на Сході України, про яку теж говоритимуть Меркель і Зеленський у Берліні, за визначенням німецьких журналістів, далека від прориву. Після останнього саміту в нормандському форматі в Парижі в грудні 2019 року ситуація не змінилася.

 

Дата наступної зустрічі в Берліні відкрита, бої на фронті на Донбасі посилилися навесні, загинули десятки українських військових.

 

Коли РФ стягнула армію до кордону з Україною, Меркель і Макрон закликали до деескалації. Москва частково відвела війська.

 

Та й на  особистому рівні відносини Меркель із Зеленським склалися не так вдало, як з його попередником Петром Порошенком, вважають експерти.

 

Так, під час жорсткої виборчої президентської кампанії в Україні Меркель відмовилася прийняти в Берліні кандидата Зеленського, а Макрон зустрівся з ним у Парижі.

 

Те, що відносини «не найкращі», підтверджує і київська експертка з питань зовнішньої політики, директорка центру «Нова Європа»Олена Гетьманчук. Вона каже, що Зеленський «некомфортний партнер» для Меркель, у тому числі, через деяких представників його оточення.

 

На цьому тлі очікування від зустрічі в Берліні у експертів невисокі. Остання зустріч у «нормандському форматі»на найвищому рівні відбулася в грудні 2019 року.

 

Невідомо, чи зіграли якусь роль критичні висловлювання самого Зеленського. У телефонній розмові з тодішнім президентом США Дональдом Трампом в липні 2019 року, що стала публічною, Зеленський закинув Меркель і Макрону те, що вони, мовляв, мало роблять для України.

 

Цю тезу Зеленський тепер повторює дедалі частіше, наприклад, наприкінці травня в інтерв'ю газеті Frankfurer Allgemeine Zeitung (FAZ). Зеленський сказав, що Україна дуже вдячна Меркель, але він «від неї очікував більшого».

 

Особливо відмова Берліна поставляти Києву зброю викликає розчарування української сторони. Після того, як співголова опозиційної в Німеччині партії Зелених Роберт Габек (Robert Habeck) під час візиту до України висловився про це позитивно,федеральний уряд повторив своє «ні».

 

Київ зацікавлений у патрульних катерах, снайперських гвинтівках або броньованих автомобілях, сказав Зеленський FAZ. Голова МЗС України Кулеба назвав поставки зброї з Німеччини принциповим питанням, навіть якщо це буде лише одна гвинтівка.

 

Київ сподівається на зміни після виборів до Бундестагу. Адже заяви влади дедалі чіткіше вказують на те, що Україна готується до зміни влади в Німеччині й припинення правління Меркель.

 

З тим чи з тією, хто замінить її на посаді канцлера, Київ пов'язує надію на зміну позиції Берліна з кількох питань. Виступаючи днями на форумі в Києві, Зеленський заявив, що Україна зробила достатньо, щоб отримати «чіткі підтвердження»про терміни членства в НАТО  і ЄС.

 

«Є очікування, що Меркель підтримала б перспективу членства в ЄС як прощальний подарунок для України», - каже Олена Гетьманчук.

 

Чи піде на це Меркель - питання відкрите. Радше Києву доведеться і надалі виходити зі стриманої позиції Берліна, вважають німецькі оглядачі.

 

Кандидати в канцлери від основних сил - блоку ХДС/ХСС, соціал-демократів ізелених - хоч і висловили розуміння бажань Києва, але дали зрозуміти, що на швидкі зміни сподіватися не варто.