Війну на Донбасі може допомогти завершити «Північний потік-2»

Експерти стверджують, що можлива угода щодо російського газопроводу заради припинення війни на Донбасі буде в інтересах усіх сторін.

Очолюваний Росією конфлікт на Донбасі і будівництво газопроводу «Північний потік – 2» з Росії до Німеччини – два найсуперечливіші питання в порядку денному євроатлантичної безпеки сьогодні.

Їх об’єднання може привести до рішення, яке буде в інтересах усіх сторін.

Як інформує УМ, про це йдеться в авторській колонці Коліна Клірі, старшого офіцера дипломатичної служби США у відставці, ексдиректора з енергетичної дипломатії в Енергетичному бюро Держдепартаменту США, ексрадника з політичних питань у посольстві США в Україні та ексрадника з науки в посольстві США в Росії.

Спроби відновити суверенітет України на окупованій східній Україні в рамках Мінського і Нормандського процесів остаточно провалилися.

На горизонті немає жодних перспектив припинення насильства, яке забрало уже понад 14 000 життів.

Санкції США щодо «Північного потоку – 2» зараз затримують завершення проекту, але вони обходяться дорогою ціною. Зокрема, ціною загострення американо-німецьких відносин в той час, коли такі зв’язки необхідно відновлювати.

І, звичайно ж, санкції проти «Північного потоку-2» також завдають подальшої шкоди відносинам США з Росією.

Раптова різка зміна думки в Німеччині з приводу отруєння та ув’язнення лідера російської опозиції Олексія Навального затьмарила «Північний потік-2».

Це кредитне плече не буде тривати вічно.

Найкраще місце для його розгортання – не зупинити «Північний потік-2», шкода якого для європейської енергетичної безпеки, завдяки узгодженим зусиллям ЄС і таких ключових партнерів, як Польща, в останні роки зменшилась.

Важелі впливу повинні бути використані для досягнення набагато більш важливої ​​мети: виведення російських військ зі сходу України.

Звичайно, без підбурювання Росії, війни на сході України не було б. Російські війська не мають права там перебувати. І там вони залишаться доти, поки Кремль не вирішить, що в його інтересах їх варто забрати.

«Північний потік-2» – це престижний проєкт Путіна. Особливе місце для нього займають німецькі відносини. Важко уявити собі, що Кремль не зробить все, що в його силах, аби уникнути перспективи демонтажу труби вартістю 11 мільярдів доларів, яка зараз знаходиться в Балтійському морі.

«Північний потік-2» досі слугував геополітичним цілям Кремля, створюючи розкол між Німеччиною і США, а також між Німеччиною та іншими партнерами, такими як Польща, країни Балтії і Україна.

Але бути в ліжку з «Газпромом» – ганьба для Німеччини після отруєння Навального.

Нещодавно Європейський парламент знову закликав покласти край цьому проекту. Навіть міністр з європейських справ Франції заявив, що «Північний потік-2» може бути згорнутий у відповідь на отруєння Навального.

Беручи до уваги всю цю безглуздість, Кремль може вирішити, що припинення свого контролю над Донбасом в обмін на угоду, яка дозволяє роботу «Північний потік-2», буде в його інтересах.

«Північний потік-2» тепер отруює відносини Росії з Німеччиною; в Кремлі може бути бажання змінити цю ситуацію.

COVID-19 і падіння цін на енергоносії лягли на Росію серйозним фінансовим тягарем.

З огляду на спустошений стан окупованого Донбасу, Кремль може побачити перевагу у його поверненні під контроль Києва, що змусить Україну вирішити цю проблему.

Санкції не змусять Росію піти зі сходу України.

Але зняття санкцій відносно «Північного потоку-2» і Донбасу в рамках більш широкого пакета, слугуватиме цілям Кремля.

Звичайно, Кремлю доведеться пояснити російській громадськості зміну політики щодо України.

Кремль не хоче відмовлятись від російськомовних «співвітчизників».

Але опитування громадської думки свідчать, що середньостатистичні росіяни стали насторожено ставитися до зарубіжних авантюр Путіна.

Кремлівська піар-машина здатна перетворити таку угоду в перемогу Росії, якщо вона отримає відповідні інструкції.

США мали рацію, виступивши проти «Північного потоку-2».

Але час вирішує все.

Якби адміністрація Трампа серйозно ставилася до зупинки «Північного потоку-2», вона повинна була зробити це влітку 2017 року, коли законопроєкт щодо протидії супротивникам США за допомогою санкцій (CAATSA) став законом, а будівництво «Північного потоку-2» ще не почалося.

Європейські енергетичні компанії, які за вказівкою «Газпрому» вклали 5 мільярдів доларів у фінансування половини будівництва «Північного потоку-2» таким чином втратили чіткі підстави для виходу з цього проєкту.

А Конгрес США із запізненням запровадив обов’язкові санкції в грудні 2019 року відносно трубоукладальних кораблів, які беруть участь у будівництві газопроводу.

Тим часом, тупикова ситуація на окупованому сході України виникла через те, що Кремль наполягає на «особливому статусі» для цього регіону.

Для того, щоб будь-яка угода відбулася, Кремлю доведеться визнати децентралізований статус, який існує в усіх регіонах України, як достатній для Донбасу.

Якщо не буде запропоновано щось більше, наприклад, зелене світло для «Північного потоку-2» і поліпшення торгово-економічних перспектив для Росії, Кремль не погодиться на такі умови.

Рішення Німеччини просувати «Північний потік-2» навіть після російської агресії в Криму і на Донбасі було цинічним кроком.

Тому на Німеччині лежить обов’язок виправити безлад, який вони самі створили.

Є прецедент: німецька дипломатія зіграла конструктивну роль наприкінці 2019 року, допомагаючи Україні отримати гарантовані обсяги транзиту російського газу на наступні 5 років.

Німеччина повинна забезпечити, щоб значні обсяги газу транзитувались через Україну після запуску «Північного потоку-2».

Німеччина і ЄС також повинні пообіцяти вивчити можливість використання української газотранспортної системи в якості майбутнього каналу для водневого газу.