20 лютого, уночі, після важкої і тривалої хвороби помер композитор, письменник, журналіст Микола Литвин.
Про це у Фейсбук написав журналіст, музикознавець Михайло Маслій.
"Микола Литвин: "Була холодна зима 1964 року. Як нині пригадую перон залізничного вокзалу. Я сходжу з потяга, а мене болять вуха. Навколо чую українську мову!!! А вона мені така мила і така рідна. Це ж моя Мматеринська мова. А тут, у Тернополі говорять українською. Я наївний подумав: «А може то тільки на вокзалі селяни розмовляють рідною мовою?». Зайшов в аптеку, потім у кафе… Боже, як я помилявся! Довкола звучить моя рідна мова"", - написав він.
Микола Литвин - народився 4 червня 1941, с. Федорівка, нині Весняне, Добровеличківського району, Кіровоградської області.
Він - заслужений артист України, перший голова Спілки кобзарів України, лауреат Республіканської премії ім. І. Нечуя-Левицького, лауреат премії фонду Т. Г. Шевченка, співзасновник Стрітівської школи кобзарського мистецтва, відмінник освіти України. Нагороджений почесним знаком "За подвижництво в українській культурі", орден "За заслуги" (Україна) ІІІ ступеня.
У його репертуарі понад 250 пісень, 170 з них - власні мелодії на слова українських класиків та сучасних поетів: «Дума про матір» на сл. Б. Олійника, «Народе мій» (Вступ до поеми «Мойсей» Івана Франка), «Чародійна кобзо» на сл. А. Литвина, «Посланіє» на сл. Т. Шевченка, «Рятуйте, люди пісню» "на сл. П. Перебийноса. Але переважали давні українські народні пісні, серед них: «Ой не пугай пугаченьку», «Про Супруна», «Про Морозенка», лемківська пісня «Будь здрава землице», «Гей браття, опришки»,уривок із Слова про Ігорів похід — «Стогін Русі» та багато інших.
Намагався створювати пісні, які на даний час найбільш актуальні за давньою традицією кобзарів: "Народе із Трипільських запорогів"[1] на сл. Б. Олійника, " Отут з Трипілля наш пречистий виток" на сл. Г. Іванченка, " Не ділім Україну", на сл. С. Борщевського, "П'ята колона" на сл. С. Цушко, " Я єсть народ" на сл. П. Тичини, "Українці, вчуймо голос крові" на сл. А. Литвин. Автор власних творів: «Вітер віє — поле мріє», «Вийшов місяць і зоря», "Ой у полі, полі", "Вітер виє, вітер віє", "О,Лель!О, Батьку!Ой світи" та ін.
У вересні відбудеться найбільша культурна подія у Польщі, яка представляє українську класичну музику, — «Дні української музики у Варшаві». >>
У відеосюжеті про учасників музичної групи «Незламні діти», які написали новий гімн Харкова, є досить показовий момент. >>
Напередодні свят Святослав Вакарчук завітав до реабілітаційного центру RECOVERY. >>
Учасник чернівецького поп-панк гурту "Серцевий напад" Михайло "Майкл" Балахтар, який з перших днів війни з російськими окупантами приєднався до оборони України, загинув у бою. >>
Івано-франківський музикант, активіст та пластун Андрій Чепіль брав участь у бойових діях проти окупантів на запорізькому напрямку в складі 47-ої окремої бригади "Маґура". >>
Український військовий, перебуваючи в Донецькій області, вразив місцевих потужними звуками карпатської трембіти. Він зіграв перед сходом сонця, а звуки трембіти нагадали про глибокі корені української культури, які живуть у генетичному коді кожного українця. >>
