Цього дня 143 роки тому, 1876 року, в німецькому місті Емсі російський цар Олександр ІІ підписав Емський указ - розпорядження російського уряду, спрямоване на знищення української культури.
Емський указ не був чимось новим в історії придушення Російською імперією української культури, мови та самої національної ідеї, пише
"Укрінформ".
Це був наступний після сумнозвісного Валуєвського циркуляра 1863 року крок царату, і він лише доповнював його основні положення.
Однією з формальних причин видання Емського указу був меморандум, надісланий цареві помічником попечителя Київського учбового округу Михайлом Юзефовичем (затятий русофіл, монархіст і українофоб, а походив, між іншим, з козацького роду), в якому українців звинувачено в тому, що вони хочуть "вільної України у формі республіки з гетьманом на чолі".
"Ишь, чего хохлы захотели! Республику им подавай!..", - обурювався цар, нервово смикаючи себе за вуса й походжаючи просторою залою Будинку Чотирьох Веж.
Російський монарх саме тоді відпочивав у старовинному німецькому курорті Бад Емсі - райському куточку цивілізованої Європи, серед вкритих лісом скель, зелені і квітів.
Того ж таки дня царське рішення було спроваджено до Петербурга, а 5 червня, доповнене детальними інструкціями, таємне розпорядження дійшло до Києва.
Емський указ забороняв ввозити на територію Російської імперії з-за кордону будь-які українські книги, видавати українською мовою оригінальні твори і робити переклади з іноземних мов, тексти для нот, театральні вистави і публічні читання.
Місцевій адміністрації наказувалося посилити нагляд, щоб у початкових школах не велося викладання українською мовою, та щоб з бібліотек були вилучені українські книги українською мовою.
На підставі Емського указу було закрито Південно-Західний відділ Російського Географічного Товариства у Києві, припинено видання "Киевского Телеграфа", ліквідовано Громади, звільнено ряд професорів - українців з Київського університету (Михайла Драгоманова, Федора Вовка, Миколу Зібера, Сергія Подолинського та інших).
Ставши одним із проявів колоніально-національної політики російського царизму щодо України, Емський указ, по суті, перекреслював факт існування 25-мільйонного українського народу.
Він гальмував розвиток української культури та національно-визвольного руху, хоча повністю його припинити не міг.
Українцям та світу продовжувала вдовбуватися в голови ідея "Малороссии" та "малороссиян" - такого собі другосортного народу, недолугого "меншого брата", спроможного лише на одне - віддане служіння "царю-батюшке".
Емський указ не був скасований офіційно, однак втратив чинність 17 жовтня 1905 року з виданням так званого "Маніфесту громадянських свобод" імператором Миколою II.
