На Одещині з почестями перепоховають червоного командира Григорія Котовського

Депутати Подільської міської ради Одеської області проголосували за перепоховання забальзамованих останків червоного військового командира кавалерійського корпусу часів Громадянської війни Григорія Котовського.

Про це повідомляє офіційний сайт Подільської міськради.

Рішення було ухвалено під час сесії більшістю голосів у середу.

Перенести «частину об’єкта пам’ятки історії місцевого значення», тобто мавзолей Котовського, запропонував заступник міського голови з питань діяльності виконавчих органів ради Анатолій Корчовий.

Водночас, видання dumskaya.net додає, що згідно з рішенням міськради, місцеве КП «Ритуальна служба» перенесе труну з останками Котовського з мавзолею в парку Шевченка на кладовище №1 по Виноградній вулиці, де червоного командира поховають з військовими почестями.

При цьому церемонія пройде майже таємно. Пресу не запрошуватимуть.

Перший склеп для забальзамованих останків Котовського був побудований в місті, яке тоді називався Бірзула, ще в 1925 році, відразу після вбивства Котовського.

У 1941 році саркофаг був зруйнований німцями, останки Котовського були поховані у спільній могилі. Мавзолей повністю відновили в 1965 році.

Останні два десятиріччя будівля мавзолею перебувала в аварійному стані, а склеп з домовиною Котовського регулярно підтоплювався через опади.

У 90-х роках екскурсії до музею-склепу було припинено через жахливий стан об’єкту.

Наразі доля мавзолею ще не визначена. З нащадками Котовського, які мешкають в Росії, влада Подільська не сконтактовувалася. Хоча останні теж мало цікавилися тілом батька і діда. Син червоного командира Григорій Котовський-молодший, до речі, відомий в Росії історик, незадовго до смерті у 2001 році відмовився від участі у ДНК-експертизі.

До 2016 року місто називалося Котовськ, було перейменовано на Подільськ в рамках декомунізації.

Григорій Котовський (1881-1925) зробив стрімку кар'єру від простого безробітного, раніше судимого за кримінальні злочини, до радянського керівника високого рівня, типову для багатьох радянських керівників того часу.