130 років Василю Чучупаку - головному отаману Холодноярської Республіки

11 березня 130 років тому в с.Мельники на Черкащині народився Василь Чучупак - військовий і громадський діяч часів Української революції, головний отаман Холодноярської Республіки (1895-1920).

Про це нагадує газета Україна молода.

Родина Чучупаків стояла біля витоків визвольної боротьби місцевих повстанців за незалежність України. Оксана і Степан Чучупаки були неписьменними селянами, але забезпечили своїм дітям хорошу освіту. У Василя було четверо братів - Петро,  Олекса, Орест і Дем'ян. Брати Василь і Олекса Чучупаки були сільськими вчителями, а Петро Чучупак навчався в Київській консерваторії. Орест загинув у Першій світовій війні. Найменшому з братів - Дем’яну (1902-1992) судилася сповнена поневірянь та випробувань довга життєва дорога.

Василь, Петро і Олекса стали повстанськими отаманами. У 1918 р. вони зуміли створити в Мельниках (неофіційній столиці холодноярських повстанців) дієву патріотичну селянську повстанську організацію, яка почалася з членів їх великої родини - дядьків, братів (у тому числі й двоюрідних, і троюрідних), небожів, кумів, сватів і друзів.

Василь Чучупак був найвідомішим отаманом Полку Гайдамаків Холодного Яру. Отаман Василь Чучупака - легендарна особистість серед цілого сонму героїв  визвольного руху. Він користувався надзвичайним авторитетом не тільки серед вояків, але і сільського населення Черкащини. Навіть вороги відзначали високу боєздатність його повстанських підрозділів. Розвідка білогвардійців звітувала восени 1919 року: «Чучупака – ідейний самостійник, спирається на сільську інтелігенцію і селянство, суворо переслідує в себе грабунки і намагається створити дисципліновану армію».

Василь Чучупак користувався надзвичайним авторитетом серед мешканців Черкащини, що найдовше протрималася вільною від окупації більшовиків, була одним з найбільших центрів опору російським окупантам. Чигиринський повіт був територією, де військові операції червоних не давали суттєвого результату.  Холодноярські села ділилися на дієву і резервну сотні, які збиралися на дзвін Мотриного монастиря.

19 лютого 1920 р. отамани Холодного Яру з’їхалися на нараду на хуторі Кресельці з метою визначити дату повстання проти Радянської влади. Саме тоді частини Червоної армії натрапили на загін Василя Чучупака. Отаман був оточений, поранений і застрелився, щоб не потрапити у полон. "Готуй нових борців, Холодний Яре", - останні слова Василя Чучупаки.

Поховали його на цвинтарі, на горі. “Ховали ввечері без пострілів, без пісень, без промов. Понуро мовчала озброєна юрба, і в тій мовчанці відчувалася велична грізна обітниця помсти”, - згадував Юрій Горліс-Горський у своєму історичному романі “Холодний Яр”. За кілька днів у ЧК після катувань розстріляли Петра Ччупаку.

З різних джерел відомо, що вдалій операції з ліквідації штабу Холодного Яру посприяли селяни Мельників, які мали земельні конфлікти з отаманами Чучупаками.

Як повідомляла УМ, автору музики до Національного гімну Михайлові Вербицькому - 210 років.