Рідні історика-релігієзнавця та політв’язня Ігоря Козловського, громадські діячі, політики, військові, представники духовенства, медіа і культури, а також колишні полонені попрощалися із вченим у Свято-Михайлівському Золотоверхому монастирі в Києві у суботу.
Поховали Козловського на Байковому кладовищі столиці.
Як інформує Україна молода, про це повідомляють журналісти з місця події.
У храмі відбувся обряд відспівування, після цього у дворі монастиря ПЦУ пройшла громадська панахида.
Віддати останню шану науковцю прийшли, зокрема, п’ятий президент України Петро Порошенко, народний депутат Сергій Рахманін, голова Меджлісу кримськотатарського народу Рефат Чубаров, колишній міністр освіти Сергій Квіт та екскерівник Мінкультури Володимир Бородянський, голова Українського інституту національної пам'яті Антон Дробович, колишні полонені Володимир Жемчугов і Станіслав Асєєв.
Рефат Чубаров на церемонії зазначив, що Ігор Козловський був одним із тих людей, які знали, як вивести Україну зі стану війни.
"Він говорив тихим, але сильним словом. Уже будучи у великій небезпеці в умовах, коли навколо були бандити і терористи і на нього полювали, він виходив з державним і кримськотатарським прапорами у Донецьку. Я висловлюю від імені кримськотатарського народу велике співчуття родині, близьким, друзям і всім нам, українцям”, - сказав голова Меджлісу, передає Укрінформ.
За його словами, зі смертю Ігоря Козловського Україна, без перебільшення, втратила людину, що знала, що треба робити, і щодня працювала над тим, щоб “Україна перемогла у війні, прорвалася у 21 століття, а українське суспільство відбулося як потужна нація”.
Своєю чергою Порошенко назвав Козловського своїм другом. "Коли важко — він поруч і знаходить правильні слова, коли добре — теж поруч, коли треба створювати Православну церкву України — він допомагає. Його звершення безцінні для України!” - сказав політик.
За його словами, якщо має бути символ українського патріота, то це Ігор Козловський.
Військовий капелан, отець Андрій Залінський розповів, що Козловський був “людиною Сонця”. “Бо у його присутності ми всі бачили стільки світла, яке дозволяло нам відшукати себе в мороці постійного невпинного нашого з вами життя”, - цитує капелана «Суспільне».
Учень Козловського Єгор Фірсов, розповів, що для учнів Ігор Козловський був не просто вчитель чи викладач, він був наставник по життю. Він згадав, що Козловський, який сам пройшов полон, допоміг повернутися до життя бранцю Кремля Стасу Асєєву. Саме до Козловського пішли учні у перші дні повномасштабної війни.
За словами голови Українського інституту національної памʼяті Антона Дробовича, навіть ті, хто трохи знали Ігоря Козловського, знали, що це “людина великої любові”. Він розповів, що познайомився з професором Козловським багато років тому, задовго до війни.
“Професор Козловський вже тоді був легендою на факультеті в університеті штучного інтелекту в Донецьку. Ми приїжджали з колегами з філософського факультету, перш за все, релігієзнавцями, на конференції — і всі студенти, з ким ми говорили, аспіранти, вони всі говорили, що у нас є Козловський, легенда, супер професор. Людина — один із тих людей, хто створив спільноту українського Донецька, спільноту українського Донбасу, одне з сердець українського Донбасу”, — сказав Дробович.
Наприкінці прощання син Ігоря Козловського Олександр подякував за те, що прийшли вшанувати пам’ять батька. А також тим, хто боровся за його визволення з полону.
“Ви дали нам найцінніше — час із батьком… Слухаючи виступаючих, я зрозумів, що найцінніший спадок — це ті зерна любові, які мій батько заклав у своїх учнів. Вони вже дають свої плоди, і тепер наше основне завдання — перейняти його естафету і ділитися тією любов’ю і мудрістю, які ми почерпнули у нього, з усім світом”, — сказав син.
Як повідомляла «УМ», Ігор Козловський помер у віці 69 років уночі 6 вересня від серцевого нападу.
Козловський народився 16 лютого 1954 р. на Донеччині. Український вчений та громадський діяч, відомий в Україні та світі фахівець з релігійних, духовних і психофізичних систем, член Ініціативної групи “Першого грудня”, є автором 50 наукових праць і понад 200 статей.
У січні 2016-го року він потрапив у полон до бойовиків "ДНР" і був "засуджений" до ув'язнення. У полоні перебував майже 2 роки (700 днів), пережив тортури. Був визволений 27 грудня 2017 року разом з іще 73 українцями.