Школи були напівпорожні: під час Голодомору-геноциду було знищено 4 млн дітей

Круглий стіл «Диктатори Кремля: злочини проти української нації», присвячений темі геноцидів українців, влаштованих Москвою – від сталінського до путінського режимів, провели науковці у приміщенні Вінницької обласної наукової бібліотеки імені В. Отамановського.

Зокрема, історики оприлюднили нові факти про Голодомор в Україні, а також розповіли про шокуючі втрати Вінниччини внаслідок сталінського геноциду, а також – про те, як українці чинили опір більшовицьким катам.

На думку вчених, події 90-річної давнини дуже схожі на те, що українська нація переживає зараз – під час повномасштабної російської агресії.

Як інформує Україна молода, про захід повідомляє Національна асоціація дослідників Голодомору-геноциду з посиланням на литовського мовника lrt.lt.

Учасниками круглого столу були українські вчені – фахівці з різних дисциплін: історики, правники, мовознавці, психіатри. Захід приурочили до виконання резолюції Європарламенту від 15 грудня 2022 року, яка закликала сприяти обізнаності громадян про злочини комуністичного режиму, а також засудила маніпуляції історичною пам’яттю з боку нинішньої кремлівської влади.

Захід організувала Національна асоціація дослідників Голодомору-геноциду спільно із Всеукраїнським товариством “Просвіта” імені Тараса Шевченка, Міжнародним конгресом криміналістів, Асоціацією психіатрів України, Інститутом української мови НАН України за підтримки Вінницької ОВА.

                                                            Олеся Стасюк (в центрі).  

«Цьогоріч українці і світ вшановують пам’ять жертв Голодомору-геноциду – 90-ті роковини. Цинічно, що у 2022 році Росія розпочала повномасштабне вторгнення і знову коїть геноцид української нації. Неможливо говорити про геноцид, який відбувається зараз, не згадуючи про Голодомор-геноцид.

Свого часу зло не було покаране та засуджене. Воно повернулося у ХХІ столітті і зараз Українська держава, весь демократичний світ мають зупинити Російську Федерацію та, обов’язково, покарати. Росія має понести відповідальність, щоб у майбутньому убезпечити від повторення таких злочинів – як щодо України, так і інших країн”, – зазначила доктор історичних наук, голова Національної асоціації дослідників Голодомору-геноциду Олеся Стасюк, що була модератором круглого столу.

Про відповідальність Кремля за злочини, скоєні у сталінські часи та у наш час, говорили, зокрема, доктор юридичних наук, президент Міжнародного конгресу криміналістів Валерій Шепітько та доктор юридичних наук, головний науковий співробітник у Національній академії правових наук України Ірина Яковець. Вчені наголосили, що Москва використовує однакові методи приховування своїх злочинів і зараз, і 90 років тому.

                                                                                    Ірина Яковець.

«Підміняються поняття. Не використовується слово “геноцид”, а використовується “трагедія”, “сум”, – ну давайте поплачемо. Нещодавно була заява ООН (заява Міжнародної слідчої комісії ООН від 17 березня, – Ред.), у якій чітко зазначили, що вони не знаходять доказів геноциду під час російського вторгнення в Україну. Перший крок – не називати геноцид геноцидом, а потім кажуть “Ну не все так погано, не всі винні”. Вони кажуть: “Так, Росія скоїла широкий спектр воєнних злочинів, у тому числі – навмисні вбивства, систематичні тортури, депортацію дітей. Але ознак геноциду немає», – зазначила Ірина Яковець.

Із доповіддю про психологічні наслідки злочинів, вчинених проти українців, виступив член Асоціації психіатрів України Олександр Ховпун. Він вважає, що психологічна травма, якої зазнали люди, буде даватися взнаки ще багато десятиліть.

                                                                              Олександр Ховпун (ліворуч). 

«Є оцінка, що приблизно 40% українців будуть страждати від посттравматичного стресового розладу після війни. На нашу думку, це буде близько 80%. Серед симптомів – обмежена функціональність, за рахунок того, що багато енергії йде на стабілізацію станів.

Це злочин, спрямований не тільки на це покоління, але і який матиме наслідки ще впродовж, як кажуть, трьох поколінь, хоч я не думаю, що тут є обмеження. Це запис, який робиться на генетичному рівні. Тому те, що робить Росія протягом, принаймні, останніх ста років, – це, як на мене, тривалий деструктивний вплив на психіку українського суспільства», – розповів Олександр Ховпун.

Про лінгвоцид – знищення української мови як складову геноциду українців розповів доктор філологічних наук, директор Інституту української мови НАН України Павло Гриценко.

Доктор історичних наук, професор, голова Міжнародної асоціації дослідників Голодомору-геноциду Володимир Сергійчук поділився своїми знахідками в архівах Вінниччини. Це, зокрема, шкільні журнали 1920-х – 1930-х років, які дають уявлення про масштаби дитячих жертв унаслідок Голодомору 1932 – 33. У деяких селах кількість учнів у школах скоротилась більше ніж наполовину.

На всій території України, за даними судових експертиз, загинуло близько чотирьох мільйонів дітей. Вчені зазначають, що загальні втрати можуть бути втричі більшими (наразі підтверджено 10,5 мільйонів жертв Голодомору-геноциду).

                                                                                           Книги пам'яті.                                   

Вінницькі історики Валерій Лациба та Володимир Петренко – члени редакції серії книг “Реабілітовані історією”, а також хмельницька дослідниця Світлана Маркова, розповіли більше деталей про Голодомор 1932 – 33 років на Поділлі.

Так, Володимир Петренко наголосив, що перші випадки голодних смертей у регіоні зафіксовані ще у 1931 році, а останні – у 1934-му, – отже, на його думку, часові межі Голодомору-геноциду можуть бути розширені до 1931 – 34 років. За оцінкою дослідників, втрати Вінниччини внаслідок трагедії склали приблизно 1,2 млн загиблих. Був вбитий голодом, щонайменше, кожен третій житель регіону. При цьому вчені закликають не забувати, що українці чинили спротив російській окупації, хоч тоді, 90 років тому, не мали підтримки міжнародних партнерів.

«На жаль, наші автори підручників забувають про цей потужний спротив. У нас у Вінниці стояла Самаро-Ульяновська дивізія, так звана “Залізна” (підрозділ Червоної армії, – авт.), яку називали “черкес-дивізія”, “башкир-дивізія”. Згадаймо, хто зараз з нами воює. У 1930 році наші земляки підняли 2 тисячі збройних повстань проти москалів, які хотіли провести колективізацію. У 1931-му вже, на жаль, було зафіксовано тільки 1096, у 1932-му – близько пів тисячі, а у 1933-му, за даними ГПУ, у травні – 88, червні – 60, серпні – тільки 17. Так, нарешті, голодом упокорили», – зазначив Володимир Петренко.

Після завершення круглого столу гості з Києва передали до бібліотек Вінниччини комплекти книг – це праці сучасних українських вчених на тему Голодомору-геноциду. Директорка наукової бібліотеки імені В. Отамановського Лариса Сеник зазначила, що видання поповнять колекцію книгозбірні та незабаром з’являться у вільному доступі онлайн.

«Ми раді, що до нас завітали такі поважні науковці, які обговорили цю тему, винесли на широкий загал. Ми будемо і надалі сприяти проведенню таких заходів, будемо акумулювати в нашій бібліотеці інформацію про Голодомор. У нас створений сайт “Голоси живої історії”, де ми розміщуємо свідчення людей, які пережили голод. На нашому сайті є база даних “Голодомор”, де ми збираємо всю інформацію про книги, статті, наукові публікації з цієї теми. Ми популяризуємо цю тематику, щоб наші читачі усвідомлювали цей злочин проти нашого народу», – розповіла Лариса Сеник.

За словами голови Національної асоціації дослідників Голодомору-геноциду Олесі Стасюк, круглий стіл у Вінниці розпочинає Всеукраїнський проєкт “Боротьба за свідомість”, у межах якого асоціація, а також – інші державні та громадські установи – вже роздали понад 25 тисяч книг по бібліотеках України.

Як повідомляла «УМ», Україна потребує об’єктивних підручників з історії, без розмивання злочинів проти українства.