32 роки тому Верховна Рада УСCP ухвалила документ про проголошення державного суверенітету України. Тобто вперше День незалежності Україна відсвяткувала саме 16 липня 1991 року.
У преамбулі Декларації наголошувалося, що Верховна Рада УРСР проголошує суверенітет України як «верховенство, самостійність, повноту та неподільність влади республіки в межах її території, незалежність та рівноправність у зовнішніх відносинах».
У Декларації було положення про громадянство, економічну самостійність України, намір створити банківську, цінову, фінансову, митну та податкову системи, сформувати державний бюджет, а в разі необхідності запровадити власну валюту тощо.
Декларація визнавала самостійність республіки у вирішенні питань науки, освіти, культурного та духовного розвитку української нації.
Декларувалося, що Україна є суверенною національною державою, а єдиним джерелом влади – народ України, а не компартія, закріплювалось право на власну грошову одиницю, власні Збройні Сили, громадянство. Після ухвалення Декларації у центрі Києва відбувся багатотисячний мітинг, на якому виступали політики – представники демократичних сил.
Документ проголошував, що українці, «як правило», проходитимуть армійську службу на теренах України. А за її межами − виключно за згоди парламенту. І вже за кілька тижнів Верховна Рада ухвалила закон, згідно з яким всі українці, що проходили на той час службу на просторах «єдиного і могутнього», повинні були повернутися на рідну землю.
Окрім «Декларації про державний суверенітет України», було ухвалено ще й постанову «Про День проголошення незалежності України» – 16 липня проголошувалося святковим і вихідним днем на території України. Тож вперше День незалежності Україна відсвяткувала саме 16 липня 1991 року.
Цього дня на Личаківському цвинтарі у Львові, де похований громадський діяч, з ініціативи його доньки Оксани Гель відбудеться громадська панахида. Вклонитися могилі прийдуть його побратими, а священники кількох церков відслужать заупокійну службу.