Голова Світової ліги українських політв’язнів Богдан Качор помер у США

Український суспільно-культурний та політичний діяч, голова Світової ліги українських політичних в’язнів Богдан Степанович Качор пішов у засвіти на 97-му році життя у США.

Як повідомляє Україна молода, про це повідомив історик Михайло Романюк.

За його словами, трагічна подія сталася 22 лютого.

Богдан Качор народився 14 листопада 1924 року в с. Лешнів Бродівського повіту (тепер – Золочівського району Львівської області) у сім’ї місцевих селян. У часи німецької окупації в 1942–1943 роках навчався у Бродівській торговельній школі. Належав до Юнацтва Організації українських націоналістів та виконував функції зв’язкового. Влітку 1943 року за підпільну націоналістичну діяльність був заарештований гестапо.

Пан Качор перебував у тюрмах Бродів, Золочева та на Лонцького у Львові. У жовтні 1943 р. етапований до німецького концентраційного табору Аушвіц де просидів до січня 1945 р. Відтак, з наближенням фронту, переведений до концтабору Маутгаузен в Австрії, а у квітні – до табору Ебензе в тій же Австрії.

У травні того самого року був звільнений американською армією. Потім три роки перебував у таборах для переміщених осіб у Західній Німеччині.

Після звільнення Качор здобув освіту інженера-економіста та у 1948 році переїхав до Аргентини, де на той час мешкали його батько, брат і сестра. Здобув освіту магістра економіки в університеті в Буенос-Айресі.

Був одним зі співзасновників Спілки української молоді в Аргентині, головою Центрального товариства «Просвіта» в Буенос-Айресі, активним членом Товариства української студіюючої молоді ім. М. Міхновського, співзасновником і скарбником Українського інформативно-видавничого інституту, який видавав журнал «Вільна Україна» та книжки іспанською мовою про визвольну боротьбу в Україні. Активно долучився до роботи Закордонних частин ОУН, обіймає ключові посади місцевого теренового проводу ОУН.

У 1975 р. через родинні обставини Богдан Качор з сім’єю переїхав до США, де понад двадцять років очолював відділ Організації оборони чотирьох свобод України в Нью-Йорку, довший час був секретарем її Головної Управи.

Від часу прибуття у США він належав до Управи Фундації Українського вільного університету в Нью-Йорку, де виконував функції фінансового секретаря. Також був секретарем Союзу українських політичних в’язнів у США та членом Управи Світової ліги українських політичних в’язнів, яку очолив 1998 року.

Одним з останніх досягнень Ліги є отримання дозволу на відкриття української експозиції у музеї гітлерівського концтабору Аушвіц.

Також Качор відомий своєю меценатською діяльністю. Брав дієву участь у побудові пам’ятників Тарасу Шевченкові в Буенос-Айресі (Аргентина) та в Енкарнасіоні (Парагвай), воїнам ОУН – УПА на цвинтарі Святого Духа в Гемтонбурзі (США), Петрові Федуну – «Полтаві» у Бродах Львівської обл., Степанові Бандері у Бучачі Тернопільської обл., виданні книжок, зокрема, двох томів праць провідного ідеолога збройного підпілля ОУН П. Федуна – «Полтави» та багатьох інших проєктах.

В архівній збірці ОУН в Нью-Йорку вдалося віднайти документ, який датується січнем 1953 р., і в якому тереновий провід ЗЧ ОУН в Аргентині дав Богдану Качору наступну характеристику:

«Освіта середня, нині студіює в Аргентині. Старий член ОУН, ще з Рідних земель. Кацетник гітлеризму. Дуже витриманий, ініціативний, дисциплінований, працьовитий і ідейно вірний член. Працює в організації в різних ділянках як провідний член. Багато працює в ділянці суспільно-громадської праці. Принциповий і послідовний. Не терпить ніякого опортунізму. Твердий, виконливий. Надається на одного з відповідальних керівників теренового проводу (фін. референт, або організаційний референт. Може також з успіхом працювати, як есбіст). Не жонатий. Матеріально забезпечений добре. Відзивчивий і товариський. Від ніякої роботи не відмовляється».

«Дана характеристика розкриває суть особи світлої пам’яті Богдана Качора, який ввесь свій час, всю свою енергію та здібності віддавав служінню українському народу та справі його визволення з пут окупантів», - написав історик Михайло Романюк про покійного.