Уличі на Поділлі: науковці досліджують походження давнього племені слов’ян

Одним з найменш вивчених давньоруських племен є уличі, які жили на Вінниччині тисячу років тому.

Археологи і краєзнавці мають різні гіпотези про те, звідки саме взялися й куди зникли літописні уличі десять віків тому. Про них є лише дуже фрагментарні згадки у «Повісті минулих літ». Ймовірно через те, що уличі ворогували з київськими князями, які й замовляли літописцям хроніки своїх діянь.

Втім, уличі лишили матеріальні сліди свого перебування на українських землях. Так, вінницькі археологи досліджують культуру уличів із середини минулого століття.

Якщо протягом 1970-х - початку 1990-х років, розкопки давньоруських городищ проводив викладач Вінницького педінституту Павло Хавлюк, то віднедавна дослідження уличів продовжила спільна експедиція Інституту Археології НАН України та Вінницького обласного краєзнавчого музею. Їх спільним проєктом стала виставка «Слідами уличів через 1000 років».

Як розповіла завідувачка сектору археології Вінницького обласного краєзнавчого музею Ольга Грабовська журналістам Укрінформу, уличі прийшли на Побужжя у кінці Х ст. н.е. і залишили тут близько 50 фортець.

«Уличами цікавились такі вчені, як Татіщев, Шафарик, інші відомі імена можна згадувати. Зазвичай ці вчені перед назвою «уличі» вживали такі епітети як “примарні”, “загадкові”, “таємничі”. Саме уличі й тиверці, напевно, – найбільш загадкові літописні племена, назви яких ми знаємо. А проте пізня історія їх перебування на теренах країни пов’язана якраз із нашим регіоном», – розповідає пані Грабовська.

                                             Ольга Грабовська. 

За її словами, причини появи уличів на Поділлі, а також звідки вони прийшли і куди зникли – наукова загадка, і з приводу цього існує чимало версій. Якщо вірити літописним джерелам, це сталося унаслідок військових конфліктів із київськими князями Олегом та Ігорем. Уличі три роки обороняли та все ж втратили свою столицю – «Пересечень» та пішли і оселилися «по Богу» (нині – р. Південний Буг). Ці відомості стосуються пізнього етапу життя уличів (кінець Х-ХІ ст.), а про ранній період їхньої історії, час, коли складалися племінні спільноти, – відомості дуже уривчасті.

Радше це здогадки про те, що у VII-VIII століттях це були балто-слов’янські племена, які з часом розділилися. Різні спільноти уличів оселилися на Нижньому Дніпрі, Дністрі, Дунаї та узбережжі Балтики.

Матеріальні свідчення про життя уличів наразі є лише з Х-ХІ ст. Серед таких свідчень – городища, рештки фортець, збудованих на схилах мисів та на підвищених терасах басейну Південного Бугу. Матеріали з їх вивчення і лягли в основу виставки.

Значна кількість пам’яток уличів, які зберігаються у Вінницькому краєзнавчому музеї, наразі експонується у Національному історичному музеї в Києві, де діє виставка «Золото Поділля: історія народів». Там представлені найбільш яскраві археологічні матеріали з Вінницької області. Зокрема, віднайдені Павлом Хавлюком високохудожні ювелірні вироби уличів, який повністю розкопав і дослідив два городища уличів, – городища Сажки і Червоне (Немирівського району). Обидва ці городища загинули унаслідок нападів, швидше за усе – половецьких військ, у кінці ХІ століття.

До речі, Павло Хавлюк, наприклад, виходив із версії автохтонної, згідно з якою, уличі  етнічно пов’язані з місцевим ранньослов’янським племенем антів. Науковець активно досліджував вищевказані городища і відкрив жахливі картини побоїща, яке там сталося. Під час розкопок городища у Сажках було виявлено 105 кістяків у найдраматичніших позах.

«Там майже не було чоловіків обороноздатного віку, переважно це були жінки, старі люди, діти й навіть собаки. Тобто, можливо, що чоловіків розбили десь в іншому місці. При цьому більшість кістяків були пограбовані – на них не було цінних речей. Прикраси знайдені лише на одному жіночому кістяку. Скоріш за все, там була дерев’яна споруда, жінку завалило її палаючими рештками і нападники не змогли її пограбувати», - розповідає Ольга Грабовська.

За її словами, фатальною для цих двох городищ стала навала половецька, найімовірніше, у 60-х роках ХІ століття.

 Місця, де в давнину були городища уличів визначають за допомогою дронів і лазерного сканування поверхні.

В уличів були досить серйозно розвинені ремесла. Наприклад, на городищі у Червоному знайдено майстерню ювеліра, це був серйозний центр з різних видів ремесел, характерних для цього часу.

Пані Грабовська каже, що спільна експедиція із дослідження городищ уличів працює третій сезон.

Краєзнавець також розповіла цікавий випадок, який трапився минулого року під час розкопок на городищі у селі Грушківці Калинівського району:

 «Ми познайомилися з місцевим краєзнавцем, садиба якого знаходиться прямо на трипільському поселенні. Ми з ним поспілкувалися, і він люб’язно передав нам фрагменти крем’яних знарядь праці й ще показав дуже цікавий предмет, який, за його словами, виміняв у свого односельця. Це було вістря списа, яке, скоріш за все, датується ХІ-ХІІ ст. Але його стан був настільки чудовим, що селянин доварив до нього різьбу і використовував цей предмет, як швайку для забою свиней!».

Краєзнавці були надзвичайно вражені, що вістря настільки добре збереглося. Бо зазвичай, коли залізні предмети такого віку знаходяться, то це вже просто корозійні зліпки, якими не можна користуватися. А тут предмет, готовий продовжувати «пити кров», що йому й довелося робити у ХХ-ХХІ століттях!

У перспективі археологи сподіваються продовжити вивчення улицьких городищ за допомогою лазерного сканування поверхні. Це допоможе краще дослідити археологічні об’єкти на заліснених територіях, збільшити точність вимірів, покращити якість 3D-моделей.

Як повідомляла "УМ", у Польщі знайшли скарби доньки Великого князя Київського.