Легендарний сотенний УПА Мирослав Симчич «Кривоніс» святкує 98-річчя

Один із найлегендарніших командирів УПА, сотенний «Кривоніс», багаторічний радянський політв’язень — Мирослав Васильович Симчич святкує 98-річчя у вівторок, 5 січня.

Про це нагадує «Україна молода».

Мирослав Симчич «Кривоніс» народився 5 січня 1923 року в селі Вижний Березів Косівського району Івано-Франківської області в сім'ї селян середньої заможності. На його виховання великий вплив мав дядько матері — колишній курінний УГА Григорій Голинський.

Мужній сотенний УПА - відомий український військовий та громадський діяч, , політв'язень, який був 32 роки ув'язений радянським режимом. Кавалер орденів «Свободи» та «За заслуги», почесний громадянин Коломиї та Львова.

Наприкінці 2019-го Мирослав Симчич дав ексклюзивне інтерв’ю саме «Україні молодій», в якому наголосив: «Росія ніколи не була нашим приятелем і ніколи не буде».

У 1941 вступив до юнацької мережі ОУН, восени 1943 року був відправлений до першого куреня УНС (Українська народна самооборона) в Космач, де служив кулеметником. Після двох боїв з німцями цей курінь відійшов у Чорний Ліс.

Найуспішнішим боєм сотенного Симчича став Рушірський бій під Космачем, в якому, за даними Центру дослідження визвольного руху, з радянського боку, окрім дивізії НКВС, брали участь 31-й, 33-й і 87-й прикордонні загони та деякі інші радянські формування.

Поки основні повстанські сили вели запеклі бої в Космачі, кілька сотень стало заставами на підступах до села зустрічати останні резерви дивізії НКВС. Біля потоку Рушір влаштували засідку: сотенний Юрко не знав місцевості, тому доручив керувати боєм досвідченому Кривоносові.

Місцевість була ідеальною для удару. Повстанці розташувались на схилах над дорогою у підкову, замаскувались у снігу. Ця посилена сотня мала на озброєнні 22 легких кулемети, полковий міномет, «бронебійку», понад 20 автоматів, десь 15 напівавтоматичних рушниць, решта — карабіни (кріси) й гранати.

Колона НКВС з'явилася зранку: 12 вантажівок-студебекерів (за іншими даними — понад 15), тісно напханих солдатами, і одна легкова автомашина зупинилися перед щойно розібраним повстанцями мостом. Усі були на видноті. За 2,5 години знищили майже всіх — 405 солдатів та офіцерів НКВС. Існує версія, що в цьому бою загинув командир дивізії генерал-майор Микола Дергачов. У документах він згадується як підполковник. Більшовики, начебто, щоб применшити і приховати масштаби втрат у тій операції, заднім числом понизили його у званні.

За 40 хвилин після початку бою розривна куля влучила Мирославові Симчичу в ліву руку, перебивши кістку вище ліктя. Про поранення він нікому не сказав, аби не понижувати бойового духу підлеглих. Симчич перетягнув собі рукав кожуха на зап'ясті, щоб кров не стікала. Наприкінці бою він знепритомнів від втрати крові.

Засуджений 1949 року Івано-Франківським Військовим трибуналом за участь в УПА на 25 років позбавлення волі. Дивом вижив у жахливих умовах етапів і концтаборів. Брав активну участь у повстаннях та боротьбі з урками. Згодом повторно дістав ще 25 років за «участь у націоналістичному угрупуванні». 1956 Комісія Верховної Ради СРСР скоротила термін покарання до 10 років. У 1963 році Симчича звільнили. Однак 30 січня 1968 він знову заарештований за так званими «нововиявленими обставинами».

Після тривалого слідства, більшість часу якого Симчич перебував в одиночній камері, навіть «справедливе» радянське правосуддя не змогло довести жодних «нововиявлених злочинів». Аби не звільняти запеклого ворога радянської влади, у грудні 1969 Президія Верховної Ради СРСР скасувала постанову від 1956-го. Верховний Суд СРСР своїм рішенням від 20 січня 1970 направив Симчича відбувати покарання за вироком 1953-го.

«Кривоніс» вийшов на волю лише у 1985 році. Усього відбув в ув'язненні 32 роки, 6 місяців і 3 дні. Ще рік після звільнення перебував під наглядом. Навіть після проголошення Незалежності України міліція Запоріжжя «за звичкою» приходила перевіряти «особливо небезпечного злочинця».

У 2008 році в Коломиї йому було встановлено прижиттєвий пам'ятник. 11 травня 2013 року Мирослав Симчич став Почесним громадянином Львова.

Косівський суд 15 листопада 2017 року повністю реабілітував сотенного «Кривоноса» — на той час 94-річного Мирослава Симчича, багаторічного радянського політв’язня.

Нині Мирослав Симчич на пенсії. Живе у місті Коломия, Івано-Франківської області, є почесним громадянином цього міста.

Життєвий шлях Мирослава Симчича ліг в основу книги Михайла Андрусяка «Брати грому».