Цей день в історії: визволення України від нацистів

Цього дня, 76 років тому, Україну визволили від нацистів. Останнім містом, яке окупанти звільнили, був Хуст.

Офіційно Днем визволення вважають – 28 жовтня 1944 року, але історики зазначають, що дата умовна.

Зі слів співробітниці Національного музею історії України у Другій світовій війні, Наталії Гамарник, ця дата – день визволення центру Закарпаття, а далі йшли бої. Про них свідчать похоронки на українців, які загинули в 1 та 2 декаді листопада.

Тобто на сучасних кордонах ще відбувались бойові дії, хоча юридично ця територія була чехословацькою під окупацією Угорщини.

За 40 місяців війни Україна втратила від 8 до 10 мільйонів людей. Найбільше загиблих було серед мирного населення. Нацисти спалили більше 700 українських міст і селищ та понад 28 тисяч сіл. З них майже 500 разом з людьми. Ще 2 мільйона 400 тисяч українців вивезли на примусові роботи до Німеччини. Були підірвані сотні підприємств, у вогні загинули бібліотечні фонди, музеї та колекції.

Після війни більше 500 тисяч цінних речей і документів повернули. Сотні тисяч ще чекають на повернення, зокрема з Росії.

Вигнавши ворога, українці нетямили себе від щастя. Але, як зазначила Наталія Гамарник, для тих, хто був в окупації, радянська влада вже розробила каральні заходи.

Родина Олександри Шулежко

Сім'я Шулежко, одразу відчула ті переслідування на собі. У роки війни Олександра Шулежко врятувала 102 дитини, зазначає Український інститут національної пам’яті. З них – 25 дітей були євреями. Вона зуміла організувати притулок для дітей-безхатченків у Черкасах. Але для створення дитбудинку вона просила допомоги у німців. Саме через це родину Шулежко почала переслідувати радянська влада.

У 1994 році Олександра Шулежко померла, а через рік їй присвоїли почесне звання "Праведник народів світу".

Після війни депортацій зазнало польське населення Західної України, повідомляє Український інститут національної пам’яті. Крім того, радянська влада депортувала й родини осіб, яких підозрювали у допомозі українському підпіллю та УПА.

Кримські татари також зазнали переслідувань з боку СРСР. Відразу після звільнення півострова їх депортували у віддалені регіони Союзу. Мовляв, за те що співпрацювали з німцями.

У цьому обвинувачували всіх , хто зміг вижити на окупованій території або повернувся з німецької неволі. Усіх прирівнювали до зрадників. З родичами зниклих безвісти теж не церемонилися. Немає похоронки – немає допомоги від держави.

Відтак, ті, хто вижив у тій страшній війні, намагалися приховати, що були на окупованій території. Вільно говорити про це змогли лише після розвалу Союзу.